Щорічно 18 травня в Україні вшановують пам’ять понад 200 тисяч кримських татар, яких радянська влада примусово вивезла з Криму в 1944 році. Внаслідок насильницької депортації вони втратили дім, батьківщину, рідних, а багато хто – і життя. У 2015 році Верховна Рада України визнала цей злочин комуністичного режиму геноцидом кримськотатарського народу.
Головна хвиля депортацій відбулася 18–20 травня 1944 року. Офіційно радянська влада “обґрунтувала” свої дії звинуваченням всього кримськотатарського народу у зраді СРСР та співпраці з нацистами.
Разом із кримськими татарами тоді постраждали і греки, які жили на Кримському півострові та в районі Маріуполя. І якщо кримських татар хоча б у чомусь “звинуватити”, то греків просто депортували без висування їм жодних звинувачень.
Заборона кримським татарам повертатись на Батьківщину діяла до 1989 року. А по-справжньому їхнє повернення стало можливим лише після відновлення Україною незалежності в 1991 році.
Через місяць від початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України стало зрозумілим, що наша поразка призведе до ще більших “депортацій”. У Кремлі змінюються правителі, але протягом останніх кількох століть залишається незмінною людиноненависницька ідеологія, яка на початок 2022 року нарешті набула свого довершеного вигляду у формі “рашизму”.
Сьогодні ми маємо пам’ятати про трагедію кримськотатарського народу, щоб подібне знову не трапилось з нами всіма завтра.
“НОВА: новини ветеранів АТО/ООС”
