Схоже, що другий етап війни завершується і можна зробити перші висновки, вважає досвідчений ізраїльський журналіст Сергій Ауслендер.
Особливих успіхів, навіть на Донбасі, росіяни не досягли. Ну, зайняли Попасну, вщент її зруйнувавши. Українські частини просто звідти відійшли на свій наступний заздалегідь підготовлений рубіж. Ні проривів, ні котлів – повільно “прогризають” оборону, зазнаючи жахливих втрат по 300-400 чоловік на день. А “прогризти” все одно не виходить – оборона пружинить, на Харківському напрямку ВСУ вже контратакують.
Авіація, як і раніше, ніякої помітної ролі не відіграє. Удари по мирним містам лише озлоблюють українців та посилюють їхнє бажання воювати. Гелікоптери взагалі над полем бою з’являються лише в сюжетах федеральних, пробач господи, каналів. Насиченість українських бойових порядків ПЗРК така, що у вертушки вціліти шансів практично немає.
Як і раніше, у Орди (російської армії – ред.) страшні проблеми з координацією пологів військ. Артилерія воює окремо від піхоти, танки ходять у шалені атаки “а-ля Ржевська битва”, і це проти «Джавелінів». У результаті вони зазнають кошмарних втрат, які поповнювати все складніше. Весь їхній «бойовий» досвід в Чечні та Сирії, виявився в Україні абсолютно непридатним. Там були контрпартизанські дії, а тут йде потужна загальновійськова битва за участю всіх родів військ, і координація між якими має головне значення. А у них (російських військових – ред.) із цим завжди проблеми.
Білоруси то підходять до кордону, то відходять, то знову повертаються, імітуючи бурхливу діяльність з підготовки вторгнення. Зважаючи на все, Таракану (самопроголошеному президенту Білорусії – ред.) дуже не хочеться в цю кашу встрявати, а може, воно так і заплановано – українському командуванню доводиться тримати резерви на цьому напрямку (на білорусько-українському кордоні – ред.), щоб парирувати можливу загрозу.
Українцям вочевидь бракує вогневої потужності: далекобійної артилерії та ракет. До кінця травня-початку червня у війська почнуть підходити поставки “ленд-лізу”, тоді ситуація почне змінюватиметься. Якщо командування вчинить грамотно (а поки що вони все так і робили), зібравши кулак з артилерії та піхоти, правильно визначать слабке місце (наприклад, ділянку корпусів ЛДНР) і прорвуть фронт – то там усі посипляться.
Із поповненнями в Орді (російській армії – ред.) проблем немає і не буде. Жодної мобілізації непотрібно: запропонують тисяч по сто на місяць, плюс бойові/гробові – наберуть без проблем. Інша річ, чим “новобранцям” воювати і як їх навчати. Потрібно мінімум кілька місяців , щоб якось підготувати резерви, зробити хоч якусь подобу армії. Часу особливо немає – українська армія посилюється, хоча втрати у неї також великі. Дається взнаки перевага Орди (російської армії – ред.) в артилерії. Але це тимчасово.
Наразі, я думаю, настане оперативна пауза і відбудеться посилення обстрілів тилу. Це може тривати пару тижнів, а потім розпочнеться третій етап, у якому буде вирішуватися одне питання: на яких умовах Орда (російська Федерація- ред.) програє війну.
Переклад “НОВА: новини ветеранів АТО/ООС”
З оригіналом статті можна познайомитись перейшовши за посиланням: https://t.me/Tsaplienko/8108
