Вже місяць минув з того часу, як народні депутати проголосували законопроект № 8271 про посилення відповідальності для військовослужбовців. Згодом його передали на підпис президенту, проте рішення глави держави щодо цього акту поки що немає. Зеленський мовчить, але у суспільстві не вщухають дискусії: що ж насправді змінює законопроект 8271, та чи потрібен він взагалі?
Адвокат Микола Ореховський, керуючий партнер Адвокатського об‘єднання «Ореховський та Коломієць», пояснює, чому законопроект 8271 викликав настільки бурхливі реакції громадян, зокрема, й у публічній площині, а також у чому полягає суть пропонованих змін до законодавства, згідно до законопроекту 8271:
«Цим проектом хочуть внести зміни у Кримінальний кодекс, якими заборонити суддям можливість проявляти більше милосердя до військовослужбовців, які вчинили кримінальні правопорушення, пов‘язані з порушенням порядку несення військової служби.
Невідворотність покарання, на думку нашого військового командування має посилити дисципліну, посилити порядок у війську, а відповідно від порядку у війську залежить здатність нашої армії обороняти ефективно нашу державу. Я розумію цю позицію, але розумію і позицію, що суд має мати певну дискрецію і можливість кожну ситуацію розглядати індивідуально.
Проте я хотів би звернути увагу, що у випадку внесення тих змін у Кримінальний кодекс, що нині пропонуються, у суду залишиться можливість звільняти таких правопорушників у порядку амністії або застосовувати помилування. Тобто є ще два інструменти, які можуть бути застосовані щодо військовослужбовців, які вчинили відповідні правопорушення проти порядку несення військової служби. Крім цього, залишається можливість умовно-дострокового звільнення особи, яка відбула певну частину покарання. Тож, попри пропоновані законопроектом зміни,все таки залишаються інструменти, що дозволяють суду проявити милосердя».
Практичний аспект ймовірних наслідків від прийняття законопроекту 8271 оцінив Віктор Байдачний, боєць ЗСУ та голова Ради ветеранів. На його думку, причиною суспільного резонансу є, переважно, особи, котрі не зовсім компетентні у даній проблематиці, сам же законопроект 8271 не здатний вирішити завдань, покладених на нього ініціаторами:
«Нічого там особливо не змінилося. От змінилась, наприклад, 407-ма стаття — невиконання наказу. Було: від 5-ти до 10-ти років у деяких пунктах, і 5-10 лишилося. А десь підняли. Ось, у 403-тій, наприклад, було від 3-х до 7-ми, а стало: 5-8. Та… не розумію взагалі цього зсуву на два роки. Я його не розумію. Навіщо він, для кого, з якою метою?
Єдине —справді прибрали можливість винесення більш м‘якого вироку, ніж передбачено. Але знову ж таки: не розумію, з якою метою. Оскільки, якщо все-таки справа бійця доходить до суду, і ми кажемо, що наші судді всі чесні, то я не розумію, чому суддю позбавляють цієї можливості, вникнути у матеріали справа та зрозуміти, наскільки людина, знаходячись у тих чи інших обставинах, ризикуючи життям, має право на пом‘якшення вироку, чи ні.
Проблема ж не у законі. Якби старий закон працював, і ось, грубо кажучи, за невиконання наказу у нас в‘язниці були б повні, то ми б сказали: так, три роки мало — не бояться хлопці, давайте зробимо п‘ять. Але ж ні. Коли намагаєшся зрозуміти статистику відкритих кримінальних проваджень щодо, наприклад, того ж не виконання наказу, то таку інформацію ніде дістати не можна. Я так розумію, що її ніде і немає. Тобто з чим ми боремося — не зрозуміло.
Але суспільний резонанс був. І резонанс був викликаний «крикунами», котрі сидять на дивані, самі не заглибилися у ситуацію, й розповідають: «Зрада, зрада! Притіснили права!». Та ніхто нікого не притісняє. У нас як той закон не працював, так і цей не працюватиме. Хоч розстріл там поставте — нічого не зміниться, взагалі нічого. Якщо люди морально не готові виконувати наказ, якщо командири — дебіли, то вони будуть покидати зону проведення операції, не будуть виконувати накази».
Власним враженням та очікуваннями від законопроекту 8271 поділився Олексій Бешуля, боєць ЗСУ та засновник видавництва «Пропала грамота».
«Щодо цього законопроекту враження насправді двояке. З одного боку ніхто ніколи не застрахує від командира-самодура, який захотів погратися в Жукова, і таке реально є. З іншого ж: наші «сонечка»… якось сам був свідком, як з криками: «Танковий прорив! Танковий прорив!», якого звісно не існувало, люди просто собі вантажилися і тікали. І присутні такі дії з обох боків. Тож новий закон, якщо такий буде прийнятий, то він потребує балансу. І якщо вже Залужний сказав, що закон потрібен, і так як більш поінформованої щодо армійських справ людини у нас немає, то значить мабуть той закон таки потрібен. Хотілося б тільки, щоб у ньому були запобіжники від самодурства та ідіотизму як людей, які безпосередньо командують, так і від їхніх підлеглих.
Насправді хотілося б, аби з часом у нас з‘явилась притомна військова юстиція. У нас же дуже багато людей, які через свої травми, поранення не можуть виконувати безпосередньо бойові завдання, але, я вважаю, що такі люди могли би стати чудовими військовими прокурорами, які розбиралися б у суті кожного питання і не було би якихось необдуманих рішень, вердиктів. Хочеться, що виконавці закону були набагато кращими. А так: закон є закон».
Однозначну оцінку законопроекту 8271 може дати виключно дійсність. У випадку, якщо його все ж таки буде підписано президентом. Наразі ж ми бачимо тільки не до кінця зрозумілі, навіть сумнівні зміни, що викликали суперечки й незадоволення у суспільства. Все це, безумовно, усвідомлює й президент, котрий і має прийняти остаточне рішення: бути законопроекту 8271 законом, чи ні? Втім Верховний Головнокомандувач чомусь не поспішає з відповіддю на це запитання.
Автор: Олександр Смаглюк
http:///suchasna-veteranska-polityka-vymir-peremohy/