Сьогодні формується нова реальність. У цій реальності немає місця для моделей поведінки, до яких звикла Росія. Всередині Росії все поки що зрозуміло: пандемія дозволила Кремлю зміцнити самозахист і подовжити себе в нескінченність. Але зовнішній світ, який допомагав виживати самодержавству, може піднести Кремлю не один сюрприз.
Творці кремлівського «наративу» намагаються заспокоїти владу, видаючи ситуативне за довгострокове. Так, криза глобалізації, ерозія універсалістських принципів, деморалізація ЄС, відмова США від гегемонізму, прагнення суспільств «закрити двері» – все це на Росії підноситься, як новий світовий пейзаж. Цілком сприятливий для Кремля.
Та насправді все складніше. Дійсно, пандемія паралізувала світ, змусивши всіх сховатися в своїх мушлях. Виник жах розпаду правових норм і глобального хаосу.
Але влітку цього року в світовій атмосфері розпочався злам. Пандемія прискорила не відмову від стандартів та взаємозв’язків, а їх переосмислення. Відбувається зовсім не те, що обіцяють кремлівські «пропагандисти».
По-перше, в жодній провідній країні Заходу націонал-полулісти не змогли взяти владу. Німеччина, Франція і Великобританія зупинили у себе цю хвилю. Поразка Трампа – відчутний удар по націонал-популізму.
По-друге, Європейський союз почав виходити з летаргії. Європа прийняла небачений за обсягом «пакет порятунку» в розмірі 2.364.3 млрд євро для боротьби з пандемією і відновлення економіки. ЄС підготував амбітний план вакцинації: до кінця року кожен європеєць отримає щеплення від хвороб.
Боротьба з ковідом раптом почала скріплювати європейську тканину. Сьогодні 63% європейців (серед них 91% португальців, 80% іспанців, 77% італійців, 55% німців і 52% французів) говорять, що пандемія посилила «потреба в європейському співробітництві».
По-третє, з приходом до влади в США Байдена відродилося прагнення Заходу повернутися до нормативних принципів. Захід не готовий до експансії. Але Захід буде зміцнювати свою життєздатність. Саме тому всередині ЄС триває дискусія про необхідність відмовити в субсидії Угорщині та Польщі, які порушують норми правової держави.
По-четверте, Європа засвоїла урок Трампа: у плані безпеки не можна покладатися тільки на Америку. Потрібно самим зміцнювати свою безпеку. І сьогодні європейські країни наввипередки збільшують власні військові витрати. Це не розпад трансатлантичного союзу – це перерозподіл відповідальності.
По-п’яте, одна з причин ослаблення Заходу – розпад СРСР, який змушував Захід захищати свої цінності і гуртуватися. Своїм розпадом СРСР позбавив ліберальну демократію адреналіну. Сьогодні суперництво з Китаєм стає для Заходу новим стимулом пожвавлення. Але навряд чи від їх взаємного стимулювання щось перепаде Росії.
Формується нова реальність. У цій реальності немає місця для моделей поведінки, до яких звикла Росія. Баланс сил, сфери впливу, багатополярність і біполярність – все втрачає сенс. Як продовжувати гру в «баланс сил» при асиметрії ресурсів між Росією і ліберальною спільнотою? Як зберегти роль «полюса», якщо в твоїй сфері впливу знаходяться одразу кілька суперників? Де в новій біполярності «США-Китай» місце для Росії?
Завершується найсприятливіший для Росії період світової політики. Володимиру Путіну в певній мірі пощастило жити у «потрібний час». Незважаючи на скіглення про приниження та зневагу, Росію намагалися зрозуміти і обійняти. На Росію сподівалися. Росію пустили всередину Заходу, де Росії досить вдало вдається підривати західні підвалини. «Бути проти Заходу і бути всередині Заходу» – хіба це не дотепно?!
Тривалий час росіяни самі наполегливо позбавляли ліберальні демократії від наївності, домігшись вражаючого результату: сьогодні тільки 12% шведів, 26% британців, 33% французів і 35% німців дивляться на Росію позитивно. Але проблема не в західній підозрілості до Росії. Проблема в їх втраті інтересу до Росії і як до партнера, і як суперника.
Так, західні цінності перестали сприйматися як «універсалістський стандарт». Але що його замінило? Як недавно влучно висловився прокремлівський експерт: «Немає в нас позитивної ідеології для самих себе, нової російської ідеї».
Під загрозою дві опори російської системи, які несподівано створили дві великі країни – США і Німеччина. Так, відносини з Америкою підтримують державний хребет самодержавства. На що воно буде спиратися, коли Америка забуде про Росію?
Німеччина, уклавши ще з СРСР угоду «газ в обмін на труби», підтримує на плаву російську «бензинову економіку». Що станеться, якщо ще й німці втратять до РФії інтерес? Німеччина вже шокувала Кремль, ставши архітектором режиму санкції проти Росії. Тільки 5% німців розглядають Росію як «найважливішого партнера», а 58% німців підтримують санкції щодо Росії. Німеччина з 2014 року збільшила свої військові витрати на 40%. Не потрібно довго шукати, що ж було тому причиною.
«Пікейні жилети», намагаючись знайти для Росії роль в післяковідному світі, пропонують Росії стати постачальником світу або «екологічним лідером». Залишилося тільки умовити світ сприймати її в такій якості.
Втім, у Росії продовжує зберігатися власна можливість для самоствердження – це втручання у внутрішні справи інших країн. Хоча б з метою дестабілізації. В такому випадку Росія швидко поверне собі роль фактора згуртування західних демократій. З усіма витікаючими з цього наслідками.
Зовнішня політика перестає бути для Росії ресурсом державності. Але тоді чим зайнятися президенту Путіну? З якими перемогами йому себе асоціювати?
Усередині країни Кремлю вдалося отримати користь від пандемії, зробивши її приводом для бетонування своїх позицій. У відносинах із зовнішнім світом – тут все набагато сумніше. Можна себе тішити надією, що із Світом все дуже погано і всі вони дуже скоро проваляться в пекло.
На справді Світ шукає нові джерела життєздатності. І Росії, як партнера, в цих планах немає. Навіть на роль суперника Росія не тягне. Росія залишається на Світовому узбіччі. І Росії доведеться звикати до своєї нової ролі.
Лілія Шевцова, Російський політолог, доктор історичних наук, дослідник Chatham House (https://nv.ua/opinion_author/shevcova.html)
Переклад українською – “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: