Реактивна артилерія сухопутних військ України досі укомплектована серійною технікою радянського виробництва – про це свідчать усін наявні дані. Протягом останніх років вітчизняні конструктори намагаються створювати нові зразки, але жоден з них поки не дійшов до масового серійного виробництва. Тепер же українська промисловість пропонує ще один варіант РСЗВ нової розробки, запропонований підприємством «Шепетівський ремонтний завод», що входить до складу концерну «Укроборонпром».
Проект РСЗВ БМ-21УМ «Берест» передбачає глибоку модернізацію вельми старого зразка. Індекс виробу вже вказує на його походження. Організація-розробник відкрито називає нову РСЗВ глибокою модернізацією існуючого комплексу БМ-21 «Град». Суть проекту полягає в заміні ряду агрегатів, а також в застосуванні нових пристроїв, в тому числі українського виробництва. Готова бойова машина, як очікується, зможе замінити у військах морально і фізично застарілі «Гради».
З очевидних причин, автори «Береста» відмовилися від базового шасі від БМ-21. Замість стандартної машини тепер використовується вантажне шасі КрАЗ-5401НЕ вітчизняного виробництва. Це вантажівка з повнопривідним двохосьовим шасі і безкапотною дворядною кабіною; має дизельний двигун потужністю до 300 к.с., причому замовник може вибирати його тип. Вантажопідйомність заявлена на рівні 9 тонн, чого достатньо для перевезення пускової установки і снарядів. Про те, як підбирали платформу для нової системи РСЗВ, розповів директор «Шепетівського заводу» Олег Туринський.
“Я позвонив до директора КРАЗа, ми з ним у хороших стосунках. Так і так, кажу, хочу побачити цю вашу машину, можливо ми її примінимо. Каже – приїжджай. І вона нам дуже сподобалась. Але в принципі, розробки з «Береста» можуть бути адаптовані і на інші платформи. З ними ми можемо модернізувати той же «Ураган»”.
На вантажній площадці машини монтується велика платформа з необхідними пристроями. В її передній частині, безпосередньо за кабіною, знаходяться ящики для майна, запасне колесо і т.д. Поблизу заднього зрізу платформи розташовується пускова установка для снарядів. Подібно до базового зразка, «Берест» не має домкратів для стабілізації і горизонтування на позиції.
Розрахунок на марші і під час стрільби повинен знаходитися в кабіні з дворядним розташуванням сидінь. При цьому наявність деяких нових приладів дозволяє йому здійснювати підготовку до стрільби і вести вогонь, не покидаючи кабіни. Робочі місця екіпажу оснащені всіма необхідними пристроями. Так, у командира є пульт управління пусковою установкою, навігаційна система, засоби зв’язку і навіть відеокамера заднього виду для візуального контролю роботи пускової установки.
В основі пускової установки для БМ-21УМ – поворотний пристрій з кріпленнями для рами, на якій закріплений пакет направляючих. Ці пристрої практично без доопрацювань запозичуються у «Граду». З цієї причини на пусковій установці зберігаються кронштейн для монтажу прицілу і маховики ручних приводів наведення. Одночасно з цим до складу установки включаються електричні приводи з дистанційним управлінням.
Одним з найсерйозніших нововведень проекту «Берест» стало збільшення реактивних снарядів в залпі. Якщо «Град» має 40 напрямних для реактивних снарядів, то пакет направляючих на БМ-21УМ отримав додатковий горизонтальний ряд труб, в результаті чого машина несе одночасно 50 ракет. Збільшення боєкомплекту внесло зміни в конструкцію пускової установки. Зокрема, знадобилося переробити рами, які утримують труби разом.
Нова РСЗВ передбачає використання сучасних засобів навігації: зокрема, супутникової навігації типу СН-4215 виробництва компанії «Оризон-навігація». Цей пристрій забезпечує визначення координат машини, що використовуються при розрахунку даних для стрільби. Також модель отримала нову радіостанцію. Розробники запевняють, що оператор РСЗВ «Берест» може в режимі реального часу отримувати дані про місцезнаходження об’єктів супротивника. Такі дані повинні надходити від розвідувальних безпілотних літальних апаратів, контрбатарейних радіолокаційних станцій і т.д.
Робоче місце оператора має окремий пульт для управління стрільбою. Пульт забезпечує вибір режиму вогню (одиночними або залпом), тривалість залпу і інші параметри. Забезпечено можливість стеження за витратою боєкомплекту. Основний пульт установки БМ-21УМ жорстко закріплюється в кабіні і не може бути знятий. Однак при необхідності екіпаж може використовувати виносний пульт, що підключається до основного.
За очікуваннями, максимальна дальність стрільби «Береста» відповідатиме аналогічним показникам «Граду» – близько 40 км. При цьому очікується зростання інших характеристик. Застосування нових приладів навігації і управління вогнем забезпечує приріст точності і, отже, ефективності вогню. Нова апаратура також дає певні переваги експлуатаційного характеру. Сучасна супутникова навігація і засоби дистанційного керування спрощують підготовку до стрільби. Для виконання деяких операцій розрахунку не доводиться залишати кабіну. Серед іншого, це скорочує час підготовки до стрільби після виходу на вогневу позицію, а також дозволяє швидше піти в безпечне місце після залпу.
За габаритами перспективна РСЗО БМ-21УМ, в цілому, відповідає базовій вантажівці КрАЗ-5401НЕ в конфігурації фургона. Бойова маса – не більше 15-17 тонн. На шосе комплекс може розвивати швидкість не менше 60-70 км / год. Наявне шасі здатне забезпечити достатню, але обмежену прохідність на бездоріжжі або пересіченій місцевості.
Замовляти «Берести» у розробника українське військове керівництво поки не поспішає. Відомо, що лише у квітні цього року БМ-21УМ пройшла заводські випробування – за словами конструкторів, вони завершилися успішно. Перед тим, восени 2019-го, були ходові випробування, які начебто також пройшли без зауважень. В цілому, розробники БМ-21-УМ пояснюють ідею свого апарата вкрай просто: українська армія вимагає у першу чергу зброї, яка не вимагає імпортних комплектуючих – і «Берест» цій вимозі повністю відповідає. На цьому наполягає і Дмитро Мартинюк, керівник цеху «Шепетівського ремонтного заводу».
“Техніка, що у нас є – БМ-21, експлуатується по 20-40 років в Україні. Нам їх треба міняти, але нічим – у нас немає виробника цих моделей. Тому ми пропонуємо «Берест», який повністю робимо самі. Установку БМ-21 ми модернізували і встановили на КРАЗ, але в принципі, можемо встановлювати на будь-які платформи.
Модернізували ланцюги стрільби, поставили електронний блок. Також ми хочемо модернізувати системи керування і наведення та інтегрувати їх в систему управління вогнем артилерії в комплексі… тобто, в батарейному комплексі, і так далі.
Стару систему ми, звісно, залишаємо – на них були навчені екіпажі… Механічний приціл залишається, панорама. Однак ми хочемо піти від ручного керування і зробити його електронним і працювати за цілевказанням – робити автоматичне наведення за вказаннями з БПЛА, і так далі. Хочемо Щоб екіпаж приїхав, в автоматичному режимі «відпрацював», звернувся і залишив позицію”.
А кілька місяців тому в Одеській області на полігоні “Алібей” пройшов другий етап випробувань 122-мм реактивних снарядів “Тайфун-1”, які розроблені в КБ “Південне для заміни 122-мм штатних снарядів РСЗВ БМ-21 “Град”, а також для РСЗВ “Верба” і “Берест”. Максимальна дальність стрільби заявлена в 40 км, боєприпас оснащений осколково-фугасної бойовою частиною масою 18,4 кг. Якщо «Тайфуни» таки візьмуть на озброєння, це значною мірою вплине на ефективність нової ракетної системи залпового вогню «Берест».
На жаль, слід констатувати, що більшість нових проектів модернізації «Граду» в Україні будуються на одних і тих же ідеях. Готова пускова установка під існуючі снаряди переноситься на доступне сучасне шасі. Новітній проект БМ-21УМ продовжує ці спроби і, подібно до деяких попередників, передбачає поєднання старих комплектуючих з новими. У той же час, він відрізняється трохи більшою сміливістю: вперше в українській практиці на пусковій установці з’явилися додаткові напрямні. Це призвело до серйозного збільшення готового до застосування боєкомплекту – він виріс на 25%.
Таким чином, виходить, РСЗВ «Берест» не може вважатися новинкою або проривом; однак, зважаючи на високу ефективність і простоту базової БМ-21 «Град», очікувати значного прориву у напрямку її модернізації не зовсім доречно. У світі вже створено чимало нових версій «Граду» на нових шасі і з сучасною електронікою. А сам факт того, що українська промисловість періодично представляє подібні модернізації, змушує вірити у власні сили – попри хронічну відсутність фінансування вітчизняні конструктори продовжують розробляти нові проекти з досить високими характеристиками. На жаль, економічні проблеми та відсутність чіткої стратегії в питанні переозброєння армії, її переходу на нові стандарти, не завжди дозволяє повністю реалізовувати потенціал таких розробок.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”