Сьогодні російські загарбники мають можливість реально здійснювати наступ тільки на двох-трьох стратегічних напрямках. Американська розвідка розділила російсько-український фронт на сім стратегічних напрямків:
- Харківський. Орієнтовна довжина фронту – 100 км. Кількість БТГ, які зосереджені на цьому напрямку – 5. На одне БТГ припадає ділянка фронту завдовжки 20 км.
- Ізюмський. Довжина фронту – 60 км. Кількість БТГ – 22. На одне БТГ припадає 2.7 км. фронту. (Існує можливість здійснювати наступальні дії).
- Сєвєродонецька. Орієнтовна довжина фронту – 100 км. Кількість БТГ – 19. На одне БТГ припадає 5.3 км. (Теоретично можливо здійснювати наступальні дії).
- Попаснянський. Довжина фронту – 20 км. Кількість БТГ – 7. На одне БТГ припадає 2.9 км. (Існує можливість здійснювати наступальні дії).
- Донецький. Орієнтовна довжина фронту – 140 км. Кількість БТГ – 20. На одне БТГ припадає 7 км.
- Запорізький. Довжина фронту – 130 км. Кількість БТГ – 13. На одне БТГ припадає 10 км.
- Херсонський. Орієнтовна довжина фронту – 160 км. Кількість БТГ – 7. На одне БТГ припадає 22.8 км.
За нормами сухопутних військ СРСР (станом на 1982 р.) наступ БТГ може здійснюватися на фронті 1-2 км, а тримати оборону – до 5 км. В армії США цифри дещо інші: 2-4 км під час наступу та 5-8 км в обороні.
Виходячи із вище наведених даних можна зробити висновок, що тільки на 2-3 напрямках у російських загарбників ще є хоч якийсь потенціал для наступу, а на 3-ох напрямках вони мають дуже “розтягнуту” лінію фронту.
