Українські верфі споконвіку мали багаторічний досвід проектних робіт, будівництва та модернізації бойових кораблів. За часів СРСР багато з них успішно показали себе в реальних бойових діях, починаючи з Другої світової війни і продовжуючи локальними конфліктами.
Після проголошення незалежності України найбільший науково-дослідний і проектний центр кораблебудування розташувався в Миколаєві, називається він SRDSC (State Research & Design Shipbuilding Centre, Казенне підприємство «Дослідно-проектний центр кораблебудування», входить до корпорації «Укроборонпром»). Працює він на багатьох верфях, зокрема, в Миколаєві, Києві (до окупації – в Очакові, Севастополі, Феодосії та Керчі). З 1992 року SRDSC підготував багато проектів військових кораблів – есмінці, фрегати, корвети, катери прикордонних військ і т.д. На початку нульових одним з них став проект «Гюрза» (Desert Viper) – катер з елементами технології стелс, озброєння якого мали скласти башти від БМП-2 на носі і на кормі від БТР-70/80.
Тоді Україні вдалося зацікавити «Гюрзою» Узбекистан, який за американські гроші замовив на верфі заводу «Ленінська кузня» будівництво двох таких катерів. З 2005 року катери типу «Гюрза» несуть службу на річці Амудар’я в районі міста Термез, де перекривають контрабанду зброї та наркотиків на кордоні з Афганістаном.
У 2015 році, коли з’явилася необхідність швидкого насичення ВМСУ катерами, проект був серйозно перероблений – було збільшено водотоннажність і загальні розміри (щоб катери ходили не по річках, але і в прибережних районах Азовського і Чорного морів). Був змінений і склад озброєння – замість башт БМП та БТР катери отримали два дистанційно керованих модуля «Катран-М» (має 30-мм автоматичну гармату ЗТМ-1, 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117, 7,62-мм кулемет КТ, а також пару вітчизняних ПТРК «Бар’єр» з лазерною напівактивною системою наведення).
«Гюрза-М» вийшов більшим за попередника і має повну водотоннажність 50,7 тонни, довжину 23 метри, ширину 4,8 метра і осадку 1 метр. Максимальна швидкість ходу — до 28 вузлів, дальність плавання — 700 миль, автономність — п’ять діб, екіпаж — п’ять осіб. Перші два катери серії для ВМСУ були закладені в жовтні 2012 року, передбачалося, що до 2020 року буде збудовано 20 кораблів серії, але цьогоріч в липні командування повідомило, що зупиняться на 8 кораблях (7 уже на чергуванні, коли буде добудовано останній, невідомо).
Про всі технічні характеристики корабля сказано багато, тож слід одразу звернутися до досвіду його використання. Ключова перевага – малопомітність для радіолокаційних та інфрачервоних засобів і навіть візуального спостереження. Ймовірному супротивнику виявити чітке місцезнаходження катера вкрай важко.
Найкраще про цей «козир» можуть розповісти наші моряки: ось відгук командира МБАК «Бердянськ», молодшого лейтенанта Романа Мокряка:
“Під час одного з виходів у море ми вкотре переконалися в тому, що головна перевага катера — його непомітність. Уявіть собі: на морі легкий туман, видимість — близько 20 кабельтових (3700 метрів – ред.). Щоб візуально виявити хоча б силует «Аккермана» (один з катерів проекту, на озброєння взятий 2016 року – ред.), мені знадобилося хвилин десять, і це при тому, що я знав, куди треба дивитись. Якщо ж ви не знаєте, то й розгледіти щось на розмитому горизонті майже неможливо. Що ж до радіолокаційних засобів, то ми перевіряли за допомогою різних локаторів, і жоден із них не зміг видати чітке положення катера”.
Окремо слід згадати і про сучасні двигуни американської фірми Caterpillar, про автоматизовану систему управління кораблем, а також про вкрай сучасну систему радіозв’язку.
Теоретично усе це надає «Гюрзі» безліч переваг: непомітно розставити мінні загородження на шляху противника, або, якщо ціль одиночна, наблизитися впритул і розстріляти командирську рубку.
Читайте також:
Однак серед перелічених достоїнств катера криються і головні його недоліки. Проект «Гюрза-М» можна було б безумовно вважати вдалим, якби не «поправки» на те, з яким ворогом ВМСУ врешті-решт довелося мати справу. Якщо в середині 2000-их ним ввижалася Румунія (конфлікт з островом Зміїний), то тепер це Російська Федерація; морські потужності цих країн неспівставні за кількістю і якістю.
Отже, катери цієї серії мають усі притаманні недоліки «москітного флоту», головний з яких – мала дальність дії і автономність, які не дозволяють діяти на великих відстанях від бази, а також в складних погодних умовах. Також катери моделі «Гюрза-М» мають вкрай обмежені можливості щодо захисту від авіації і крилатих ракет супротивника (вся катерна система ППО – це не найсучасніші переносні зенітно-ракетні комплекси). Таким чином, вони можуть діяти тільки під надійним прикриттям частин берегової оборони та морської авіації. Але і з одним, і з іншим у нас зараз проблеми.
А як показали події листопада 2018 року в районі Керченської протоки, близький вогневий контакт для «Гюрзи-М» можливий тільки з противником з легким озброєним (броню було пробито гарматою середнього калібру). Крім того, застосування навіть дуже якісного протитанкового ракетного комплексу в морських умовах ускладнене; все інше озброєння може застосовуватися виключно в умовах шторму до трьох балів.
Ось, наприклад, оцінка наших катерів, яку кілька років тому видало німецьке видання Bild:
“Kатери будуються з використанням бронесталі товщиною 8 мм… До недоліків проекту відноситься недостатня мореплавність катерів, так як вони можуть виходити в море при хвилюванні моря не більше 4 балів, також має місце обмеження щодо застосування зброї – воно може використовуватися при хвилюванні моря до 2 балів…”
“…Крім того, на катерах відсутня протикорабельна зброя, а 30-мм гармати і ПТУР «Бар’єр» дозволяють боротися тільки з катерами аналогічного класу…. у катерів вельми обмежена дальність патрулювання (всього 12 миль при табличній 700-мильній дальності плавання). Така дальність визначена в зв’язку з обмеженнями по запасах для екіпажу і недостатньою швидкістю катера.
При цьому «Гюрза-М» відносно дешевий у порівнянні з катерами європейських проектів, і, принаймні, на папері, він непогано озброєний для 50-тонного корабля”.
Читайте також:
Зауважимо, що на думку авторів публікації, «збільшений в два рази «Гюрза-М», оснащений своєю ж артилерійською установкою, але сучаснішим бойовим модулем «може стати ідеальним рішенням для українського флоту».
Зараз вже, вочевидь, можна казати про те, що вдвічі більшої «Гюрзи» ВМСУ не отримає – ставку зроблено на отримання списаних кораблів союзників (штатівські «Айленди») та на спільне виробництво катерів (за британським проектом 50-метрові ракетні катери водотоннажністю близько 400 тонн, що можуть нести до восьми протикорабельних ракет).
На думку автора, щоб відзначити проект «Гюрза-М» з позитивного боку – немає нічого кращого, ніж почитати помийні матеріали російських військових оглядачів, в яких непомірно багато уваги приділено цій моделі. Згадуються усі вищеназвані недоліки «Гюрзи», але без важливого уточнення – корабель розроблявся для зовсім інших завдань, і саме вони, росіяни, поставили перед нами нові і куди більш складніші. Про те, що це в першу чергу річковий катер, і що його свого часу оцінили й за кордоном – ні слова.
Отже, у найближчі роки «Гюрза-М», безумовно, складатиме основу все ще «напівмоскітного» українського флоту, адже навіть американські «Айленди» за озброєнням їх не перевершують. І зайвий раз нагадаємо, що в цей же час країна має терміново шукати нові кораблі для відновлення повноцінного флоту.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: