За статистикою психогенні втрати укрїнської армії за час війни становить приблизно 93%. Тобто, усі вони потребують «висококваліфікованої психологічної допомоги». Близько 500 ветеранів війни після повернення покінчили життя самогубством. Після повернення з місць проведення бойових дій бійці страждають від різноманітних психологічних травм, часто навіть не усвідомлюючи, що з ними відбувається і не надаючи цьому уваги. На прохання родичів відвідати психолога реагують негативно, так як « вони ж нормальні», «для чого лікарі?».
Ми зібрали основні види психотравм, які проявляються внаслідок сильного стресу від перебування на війні. Це полегшить оцінку свого стану та конкретизує розуміння того, що з вами відбувається.
Хочемо наголосити, психологічні травми – ніяким чином не відносяться до психіатрії. Тому, ні, ви не хворі і не ненормальні.
На що слід звернути увагу?
Нижче ми приводимо основні симптоматичні прояви психотравм:
– болісні спогади про травматичні події,
– тривожні сни,
– повторне переживання болю і страху,
– підвищення агресивності,
– загострення почуття провини,
– значну збудливість та порушення когнітивних функцій),
– неможливості подолання своїх особистих криз, які виникають тоді, коли сила психотравматичної події перевищує здатність людини справлятися з нею відомими їй досі способами
– посттравматичний стресовий розлад – ПТСР
– хронічна зміну особистості після переживання катастрофи.
Гостра реакція на стрес, як прояв зустрічається у значної кількості учасників бойових дій, має для постраждалих патологічні наслідки та вимагає застосування профілактичних, лікувальних і реабілітаційних медико-психологічних заходів.
ПТСР (Рosttraumatic stress disorder – PTSD; англ.) розглядається як стан «повторного переживання травми»у вигляді нав’язливих спогадів, практично всі учасники бойових дій виказують потребу в психотерапевтичній допомозі.
Хронічні зміни особистості після переживання катастрофи є результатом патологічного загострення ПТСР і виявляються ригідними та дизадаптивними ознаками, які досить часто проявляються асоціальною поведінкою.
«Багато б віддав, щоб хоча б на час забути все»
Кілька ветеранів поділились з нами своїми спогадами про пережиту психотравму та шляхами її подолання.
Іван, 35 років, перебував на війні у період з 2014 по 2015 рр., страждав від ПТСР.
«Після повернення додому я відчував, що зі мною щось не так, але я був впевнений, що це нормально, бо ж не з курорту повернувся. Нав‘язливі думки про війну, про бої, які не покидали навіть вночі, здавались нормальними. Я не надавав цьому великого значення і був упевнений, що це скоро пройде. Необхідно лише трохи адаптуватись до мирного життя і звикнути до тиші. Родичі не раз питали, чи все нормально, та я відмахувався. Не хотів їх турбувати, вони і так багато перенесли, чекаючи мене з війни. Ставало все гірше та гірше, я практично не спав, а коли вдавалось заснути, снилась війна. Став дратівливим, боявся різких звуків. Родичі вмовили піти до психолога, за що дуже їм вдячний. За два місяці занять я майже подолав ознаки тяжкого посттравматичного стресового розладу. Думаю, якби не отримав допомогу та підтримку від родичів та кваліфікованого психолога, щось би з собою зробив»
Андрій, 27 років, перебував на війні напротязі 2017 року, страждав від гострої реакції на стрес.
– Я повернувся додому у стані повної апатії. Перед самим від‘їздом втратив друга – він загинув на моїх очах. Не хотілось нічого – лише лежати в темній кімнаті і щоб ніхто не турбував. Дружина дуже переживала за мене , та я казав, що просто втомився. Пройшов день, другий, тиждень та мій стан не поліпшувався. Я практично перестав їсти, не хотів виходити з кімнати, мені було дуже морально погано. В якийсь момент думка про самогубство перестала здаватись абсурдною. Не витримавши, дружина запросила додому психолога. Хоча, це не зовсім правильно, та я б до психолога навіть фізично б не дійшов. Не міг встати. В нашу першу зустріч психолог просто сидів і говорив зі мною. Я мовчав. Наступного сеансу почав відповідати. На третій раз мене ніби прорвало– я плакав і виплескував все, що накопичилась та їло мене зсередини. Я дуже вдячний своїй дружині, що вона привела спеціаліста. Я був за крок до самогубства.
Не бійтесь говорити!
Ми привели лише кілька прикладів того, як може вплив психотравми призвести до тяжкого емоційного стану. Ці історії з хорошим кінцем. Та не всім так повезло. При появі будь-яких травматичних симптомів, не закривайтесь у собі, не відмовляйтесь від допомоги, не лишайтесь наодинці із собою. Згадайте про сім‘ю, дітей, близьких та дорогих вам людей. Ви потрібні їм. Одна єдина розмова із спеціалістом допоможе вам подивитись на проблему зі сторони і усвідомити, що ви із цим впораєтесь. Пам’ятайте, найтемніша ніч перед світанком.
Марія Сімоніченко, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС