Ідея захисту бронетехніки від атакуючого боєприпасу за допомогою кумулятивних зарядів вперше з’явилася в період 50-60-х років в патентах ФРН та США. Особливістю цих розробок було і є те, що вони вимагають наявності додаткових пристроїв –датчиків, джерел електричного струму для активації кумулятивного заряду і т.д. Це ускладнює конструкцію, інтеграцію на об’єкт, підвищує вартість і знижує надійність. На теренах пост-радянських країн найбільш досконалим пристроєм, що реалізує цей принцип і регулярно доводить свою актуальність, є модуль динамічного захисту (ДЗ) «Ніж».
Це повністю український проект, розроблений НАН України спільно з підприємством «Мікротек», дослідним центром «Матеріалообробка вибухом» імені Патона НАН України та харківським конструкторським бюро імені Морозова. Розробка «Ножа» почалася у 1997 році, коли виникли проблеми з поставками в Пакистан танків Т-80УД з російськими комплектуючими (про це далі у матеріалі). У результаті за кілька років українським фахівцям вдалося створити абсолютно новий тип модулів ДЗ, який згодом почали закупати навіть в США та Францію. На озброєння української армії він був взятий у 2003 році.
Модулі динамічного захисту «Ніж» – це металеві паралелепіпеди масою від 2,1 до 2,8 кг, всередині яких встановлені профільовані кумулятивні елементи на основі гексогену – «ножі», всього 7 одиниць. Різні модулі використовуються для різних цілей: з маркуванням ХСЧКВ-34 – для захисту лобової проекції корпусу та башти танка, а ХСЧКВ-19 – для захисту верхньої частини башти.
Детонаційний ланцюг формується за допомогою додаткових, повздовжніх зарядів, які розташовують поперек основних. Формування ланцюга дозволяє, при послідовному спрацьовуванні основних циліндричних зарядів, послідовно впливати на засіб ураження кумулятивними струменями.
Параметром, що характеризує ефективність цих зарядів, є ударний імпульс струменя і його довжина. В серійних пристроях ці параметри оптимізовані в залежності від ділянок танка, на які вони встановлюються і найбільш типових протитанкових засобів, які загрожують цим ділянкам.
Принцип дії комплексу наступний: при влучанні атакуючого снаряда його кумулятивний струмінь першим вражає один з подовжених зарядів, який, спрацювавши, своїм кумулятивним струменем починає випалювати снаряд у відповідь. Подовжені заряди спрацьовують послідовно один за одним, і струмінь кожного з них «відбиває» атакувальний снаряд, руйнуючи його на окремі фрагменти і відхиляючи від початкової траєкторії.
За досвідом використання в бойових умовах, модулі «Ніж» відрізняє висока надійність (майже 100% спрацьовування), захист від бронебійно-підкаліберних снарядів, безпека при обстрілі зі стрілецької зброї, захист від детонації від осколків і запалювальних сумішей типу «напалм», а також простота монтажу і обслуговування.
Щоб захистити умовний танк, на нього поміщають від 150 до 200 модулів системи «Ніж».
“Система «Ніж» коштує кілька відсотків від ціни танка. Це цілком прийнятно. Поштовхом до її створення цієї системи став контракт на поставку танків до Пакистану, який Україна уклала в кінці 1990-х років. Передбачалося оснастити ці бойові машини радянською системою захисту «Контакт». Але не склалося: її розробник – НДІ Сталі з Росії – запатентував цей виріб і як власник авторських прав виставив рахунок – 52 мільйони доларів. Тоді було прийнято рішення розробити більш досконалу вітчизняну систему” – розповідає головний конструктор КДЗ Василь Хитрик.
“Ми використовували фізичні принципи, які відрізнялися від тих, що в системі «Контакт». В результаті «Ніж» вийшов набагато кращим: він захищає майже від всіх типів протитанкових боєприпасів, а «Контакт» тільки від кумулятивних.
Читайте також:
Хоча, останнім часом з’явилися особливі боєприпаси, тандемні. Спочатку вони знищують динамічний захист танка, а потім пробивають його основну броню. На це нововведення ми відповіли створенням системи захисту «Дуплет». У 2009 році вона прийнята на озброєння української армії” – каже конструктор.
Василь Хитрик запевняє, що аналогічним чином від ворожих ракет та снарядів можна захистити й українські бронетранспортери та бойові машини піхоти, які ворог часто вражав під час «гарячої» фази війни.
“Ми знаємо, як зробити для неї модифікацію цієї системи, і маємо відповідний науково-технічний заділ. Але на реалізацію ідей потрібні державне замовлення і хоча б мінімальне фінансування. Поки ж до БТРами і БМП (бойова машина піхоти) приварюють решітки, які здатні затримати хіба що гранату, випущену з гранатомета. Від інших типів протитанкових засобів грати не вбережуть” – переконує Хитрик.
Водночас, у 2018 році стало відомо, що всі українські танки, які перебувають на озброєнні, отримають новий динамічний захист «Щит». Мова про переоснащення танків Т-64, Т-72 і Т-80 силових структур України новим динамічним захистом — відповідно «Щит-64, Щит-42 і Щит-64». Це розробки на основі комплексу «Ніж», але з рядом змінених характеристик.
“Наші фахівці працювали в зоні бойових дій на сході країни — вивчали реальне бойове застосування динамічного захисту. На основі цих досліджень з’явилися зовсім нові концепції захисту бронетехніки. Спільно з Харківським конструкторським бюро машинобудування ім. Морозова (ХКБМ), одна з цих концепцій вже реалізується Україною в одній зі східних країн.
За рахунок деяких доопрацювань один шар комплексу динамічного захисту «Ніж» відхиляє бронебійно-підкаліберні снаряди виробництва країн НАТО (при критичних кутах зустрічі). Снаряд робить каверну, і йде у рикошет.
У 2016 році проводилися випробування наших нових комплексів ДЗ в присутності іноземних замовників, представників ЦНДІ ОВТ, ДВТП МОУ та головного бронетанкового управління ЗСУ. Протягом двох тижнів макети всіх проекцій машини з динамічним захистом піддавалися різним випробуванням, від вібрації, дії високих і низьких температур та ураження напалмом, до обстрілів з різних типів озброєння.
Таким чином, всі типи танків, які перебувають у нас на озброєнні, будуть переоснащуватися цими новими комплексами“ розповів тоді директор Державного підприємства «Базовий центр критичних технологій «Мікротек» Сергій Швидкий.
Зауважимо, що динамічний захист «Ніж» станом на 2020 рік вже вважається відносно застарілим, і йому на зміну прийшли нові моделі, що довели свою ефективність (про них згадано вище). Однак до питання збереження не лише техніки, а й життів наших військових потрібно підходити комплексно. Будь-який динамічний захист не забезпечить високе виживання, якщо саму техніку вчасно не оновлювати відповідно до вимог сучасної війни. Ті ж українські «Булати» зіткнулися з проблемою – через велику вагу комплексів ДЗ, двигуни почали зношуватися набагато швидше, що потягнуло за собою нові витрати і проблеми.
Відтак, вдала розробка комплексів ДЗ виходить швидше з нездатності України нині забезпечити переозброєння парку бронетехніки, з сучасною бронею та іншими, більш технологічними засобами захисту. І вирішення цієї проблеми повинне мати більший, стратегічний пріоритет для ЗСУ.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: