За останні 200 років народи «титульних націй» сформували певні стереотипи по відношенню до підкорених ними народів. Якщо говорити про народи північно-східної частини Євразії, то практично у будь-якого російськомовного обивателя при згадці про корінних жителів, одразу виникає образ придуркуватого добряка-чукчі, незмінного героя російських анекдотів, такого собі неробу, який в чумі півроку чекає світанку, шукає будь-яку можливість щось обміняти на «вогняну воду» і тут же її випити, а також пропонує свою дружину в якості наложниці будь-якому гостю.
Але мало хто знає, що чукчі – це один із найбільш волелюбних і досить войовничих народів Крайньої Півночі. Вивчаючи геном чукчів вчені дійшли висновку, що вони є досить близькими родичами японців і деяких народів, що населяють райони Китаю недалеко від кордону з В’єтнамом. До речі, науковці стверджують, що саме там і знаходиться їх “історична Батьківщина”.
Про російсько-чукотські війни (1641—1778 р.р.), які тривалі майже 150 років, потрібно говорити окремо. Спочатку чукчі навіть здобули перемогу над «визволителями». Та росіяни, вкотре, змогли мобілізуватися і перемогти.
В 1793 році ескімоси Аляски звернулися до російської імператриці Катерині-2 з проханням якось вплинути на чукчів, військовий загін яких у кількості майже 8000 висадився на Алясці. У Петербурзі висловили «глибоке співчуття» та так нічого зробити і не змогли. А бойові зіткнення продовжилися. Чукчі робили постійні набіги на ескімосів. Так як на Крайній Півночі людей небагато, а ті, що є неподалік обов’язково виявляються близькими родичами, то головне, заради чого здійснювалися набіги – це захоплення у своїх сусідів жінок, яких брали собі за дружин. Ну, а пограбування та встановлення контролю над багатими місцями промислу і рибальства – то вже як бонус.
Останній великий напад чукчів на ескімосів сталося не так вже й давно – за радянських часів, в 1947 році. Тоді в результаті зіткнення десятки людей було вбито і поранено. І тільки після того, як в умовах розпочатої «Холодної війни» радянська та американська влади ввели жорсткий контроль за кордоном в районі Берингової протоки і прилеглими до кордону територіями, масові нападів на ескімосів припинилися.
Як бачимо, народи Крайньої Півночі в військовому плані були не такими вже й відсталими, як нам намагаються їх зобразити. Крім того, знаходячись на значному віддаленні від «головних осередків цивілізації», ці народи змушені були винаходити і вдосконалювати власні види озброєння, захисне спорядження, стратегію та тактику ведення війни.
Одним із унікальних видів захисного обладунку є так зване «крило». Ним користувалися чукчі, коряки і ескімоси. «Крила» були настільки популярними, що дозволяли навіть відмовиттися від використання шолома. Випадок надзвичайно унікальний, бо шолом, практично у всіх народів, вважався чи не найголовнішим елементом особистого захисту. У европейських воїнів кіраси чи панцира могло не бути, але шолом – обов’язково!
Конструктивно «крила» мали відмінності. На малюнку досить вдало художник показав, як у воїна, що має шолом, «крило» не закриває голову. А ось у воїна, зображеного в центрі, «крило» має високий запотиличник, і взагалі воно трохи іншої конструкції.
Конструктивно «крило» складалося з таких деталей:
- задній щит у вигляді дерев’яної основи чотирьох- або п’ятикутної форми з дерев’яних плашок товщиною приблизно в 1 дюйм, довжиною приблизно півтора фута і шириною в фут з невеликим;
- один або два бокових щита, виконаних з декількох дощечок, більш тонких, ніж основа для спинного щита. Дощечки з’єднувалися між собою ременями, що забезпечувало рухливість з’єднання і можливість майже вільно рухати руками.
Дерев’яна основа разом із єднальними ремінцями обтягувалася поверх шкірою лахтака (один з видів тюленів). На бічних щитах шкіра могла бути в два шари. Чукчі, коряки і ескімоси вважали шкуру лахтака оптимальної для виготовлення такого захисного обладунку. На передньому краї бічного щита, який закінчується приблизно в районі кисті, робилася петля для руки.
Вся конструкція «крила» кріпилася за допомогою системи ременів до основного захисного обладунку, на зразок кіраси. Він був теж шкіряно-кістяний, набраний за ламеллярним принципом, або ж чисто шкіряного, зробленого з того ж таки нещасного лахтака.
У чукчів частіше зустрічалося «крило» з одним бічним щитом, зазвичай з лівого боку – «ліве крило». А у коряків та ескімосів «крила» розташовувалися з обох боків. Це не завжди було правилом, але в основному… Коряки та ескімоси вважали що «два крила» дають кращий захист за, а чукчі – навпаки, віддавали перевагу покращенню можливостей під час атаки.
Захисна конструкція була досить рухома і закривала воїна приблизно від лопаток до скронь, іноді площа захисту була більшою. Але, чим більше площа захисту, тим більше вага і габарити «крила»: тут кожен обирав сам що йому треба. Зверніть увагу, що без основного обладунку «кіраси», яка прикриває корпус від грудини і нижче, «крила» зазвичай не використовувалися. Конструктивний недолік далекосхідних корпусних панцирів полягає в тому, що вони захищають воїна десь до діафрагми. За рахунок додаткового нагрудника площу захисту можна збільшити до пахв і ключиць. Тому те, що вище, ззаду і збоку має прикривати «крило».
Головна функція «крила» – захист від стріл. Під час інтенсивного обстрілу воїн або ховався «в кокон», або підставляв захищався від стріл виставляючи більш захищений лівий бік.
Під час використання списа, «крило» заважало. Тому практично ніколи не зустрічалися ситуації, щоб в «крила» були одягнені все воїни загону. «Крило» – це захисний обладунок лучників, які мають намір розпочати тривалу перестрілку з противником.
Також важливо враховувати, що таке «крило» – це вершина еволюції даного виду обладунку. Багато воїнів обходилися просто широкими прямокутними щитами, які кріпили з лівого боку.
Класичні щити в європейському розумінні, у чукчів, коряків та інших аборигенів Крайної Півночі не використовувались через майже повну відсутність «одноручної» зброї, за винятком ножа. А для використання лука, списа, батаса необхідні дві руки. До розуміння можливості використання у бою сокир вони так і не дійшли.
Олександр Олійник, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: