Потреба у спеціальній розвідувальній техніці, здатній контролювати радіаційну, хімічну і біологічну обстановку в межах дій армійських частин, в Радянському Союзі виникла в середині 50-х років. Зокрема, через появу тактичної ядерної зброї і арсеналу отруйних речовин на озброєнні різних країн світу. Для вирішення задачі радянські конструктори використали гусеничну базу артилерійського тягача МТ-ЛБ.
На добре захищену броньовану пересувну платформу тягача було встановлено необхідне обладнання, прилади і засоби спостереження. Серійним випуском займалося одночасно кілька машинобудівних підприємств Радянського Союзу. Всього в хімічні війська було поставлено близько 40 машин.
Корпус РХМ «Кашалот» має легке бронювання, агрегати трансмісії знаходяться в передній частині корпусу. У середній частині – бойове відділення та спеціальне обладнання, де коефіцієнт ослаблення гамма-нейтронного випромінювання становить від 10 до 12. Двигун знаходиться за бойовим відділенням в спеціальному відсіку, у кормовій частині корпусу – відсік зі спец обладнанням, який з’єднується з бойовим відділенням спеціальними герметичними дверима.
Для оперативної передачі розвідувальних даних і зв’язку з командуванням в «Кашалоті» встановлена радіостанція Р-123М, обладнана 4-метровою антеною, яка забезпечує дальність зв’язку до 20 км. Переговори між екіпажем проходять через танковий переговірний пристрій Р-124.
Для автоматичного визначення координат місця розташування під час ведення розвідки в РХМ встановлено обладнання навігації ТНА-3. Устаткування дозволяє визначати координати положення машини, час роботи системи без переорієнтування – від 3 до 3,5 годин. При русі по зараженим ділянкам місцевості машина може позначати межі цих ділянок і безпечних проходів: спеціальні прапори для позначення висять на кормі. Також в «Кашалоті» є реактивні сигнали хімічної тривоги: вони розташовані зовні в спеціальних касетних кронштейнах. Ракети можуть вистрілюватися на висоту до 200 метрів.
Читайте також:
До складу спеціального устаткування РХМ також входили: МК-3М – метеокомплект для стеження за метеорологічною обстановкою, спостереження за температурою повітря і напрямом вітру; ІДК-1 – дегазацій ний комплект для обробки машини; ФВУ – фільтро-вентиляційна установка для очищення повітря всередині машини від отруйних речовин і радіоактивного пилу.
Натомість озброєння «Кашалота» було більше, ніж скромним – лише 1 кулемет Калашнікова калібру 7,62 мм.
Радянські конструктори бачили використання цих РХМ наступним чином:
“Після ядерного вибуху проводиться радіаційна розвідка місцевості з допомогою цих машин. При виявленні зараженої ділянки РХМ відстрілює один знак – флажок з комплекту знаків загородження”.
Однак у бойових умовах використати «Кашалоти» за прямим призначенням жодній армії поки не судилося. Хоча, не слід забувати, що ці машини склали кістяк спеціальної техніки радіаційної розвідки під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Після цього про «Кашалоти» в Україні згадали в 2014 році, під час російського військового вторгнення. Тоді ЗСУ в екстреному режимі підшукували будь-яку справну «броню», яку можна було б оперативно перекинути в зону бойових дій; в тому числі, і доволі екзотичні екземпляри. З початком «гарячої» фази війни на Донбасі швидко з’ясувалося, що ніякої бойової цінності «Кашалоти» не мають, адже доозброїти їх було неможливо через принципово інше компонування, ніж у вихідного МТ-ЛБ. Тому вже після першої ротації 2014 року, від їх використання відмовилися.
Однак велика кількість машин залишилися в якості потужного і надійного транспорту в навчальних частинах. Так, станом на початок 2020 року, кілька таких машин є в парку учбовок інженерних військ, Сухопутних військ, а також на полігонах. Крім того, частину відновлених «Кашалотів» передали в користування вогнеметних підрозділів ЗСУ.
На сьогодні для української армії питання модернізації або заміни парку машин хімічного захисту важливе, але не першочергове.
“У зв’язку з цим варто згадати про повідомлення, що з’явилися в грудні минулого року, з яких випливає, що одна з приватних фірм «Спаринг-Віст Центр» разом з одним з провідних виробників бронеавтомобілів «Практика» в ініціативному порядку ведуть роботи зі створення нової машини радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Судячи з уривчастих даних, базою буде бронеавтомобіль класу 4×4 «Козак-2М», не так давно прийнятий на озброєння ЗСУ. Нову машину оснастять сучасними приладами радіаційної розвідки, багатофункціональним газоаналізатором, а також бортовими засобами збору і обробки інформації про навколишнє середовище” – повідомляє військовий експерт Михайло Жирохов.
Втім, на даний час ступінь реалізації цього проекту залишається невідомою.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
Нагадуємо: