У 50-60 роки 20 століття гвинтокрили показали досить високу ефективність на полі бою. Спочатку їх використовували в якості транспортного засобу, згодом почали використовувати для боротьби з піхотою (в’єтнамськими партизанами) та бронетехнікою противника. Досвіди Корейської війни, конфліктів у В’єтнамі, на Близькому Сході призвели до появи в СРСР ударного вертольота Мі-24, якого військові між собою прозвали “Крокодил”.
Радянські “Крокодили” були задіяні для «виконання інтернаціонального обов’язку» майже у всіх «гарячих точках» Планети. Під час бойового використання, як це зазвичай буває, відкрилися як сильні, так і слабкі сторони машини. Накопичений величезний досвід застосування вертольотів в реальних бойових умовах призвів до змін у тактиці їх використання. А після того, як у 1973 році ізраїльські вертольоти за допомогою керованих ракет за один день знищили 90 єгипетських (радянських) танків і без втрат всі повернулися на базу, перед радянськими інженерами було поставлене завдання розробити вертоліт, здатний боротися з бронетехнікою противника.
У конкурсі взяли участь два радянських КБ, як займалися в СРСР випуском вертольотів: КБ Міля і КБ Камова.
Інженери КБ Міля запропонували глибоку модернізацію Мі-24, на якому планували прибрати вантажно-пасажирський відсік, змінити форму носової частини корпусу, встановивши там нові системи управління та озброєння. Вертоліт нафарширували сучасною для того часу електронікою. В результаті вийшла майже копія американського гелікоптера “Апач”.
Інженери конструкторського бюро Камова вирішили не відходити від своєї улюбленої співвісної семи. Машина отримала потужній броньовий захист і на озброєнні мала керовані ракети з дальністю ураження близько десяти кілометрів. Вертольотом керував однин пілот.
Крім того, конструктори запропонували змінити саму тактику використання вертольотів в бою. Один з вертольотів (легший і маневрений) мав виконувати функції розвідника, навідника-коректувальника, відволікати на себе увагу та вогонь ворожої ППО. В той же час, позаду нього, ударні вертольоти мали відкрити вогонь по визначеним цілям з відстані, недосяжної для вогню ППО противника.
Так, в середині 80-х років минулого століття на світ з’явився вертоліт К-50, якому дали грізне найменування “Чорна акула”. Співвісна схема цієї машини теж має як переваги, так і недоліки. Такі вертольоти складніші у виробництві та дорожчі за класичні, їх складніше обслуговувати. З іншого боку, застосування двох несучих гвинтів дає можливість прибрати рульовий гвинт позаду машини, що значно підвищує ефективність роботи двигуна, робить вертоліт більш маневреним і рухливим.
Відмова від рульових гвинтів зробила К-50, та й К-52 значно коротшими за Мі-24, але другий несучий гвинт зробив його силует значно вищим. Вага машин із співвісним розташуванням гвинтів також стає меншою в порівнянні з вертольотами класичної схеми. Але керувати таким вертольотом складніше, а пілотів потрібно довше і ретельніше готувати.
Читайте також:
Так як згідно розробленої «нової тактики ведення бою» один вертоліт легкий і маневрений маячить перед радарами ППО противника, в той самий час інші, навантажені боєприпасами, обирають цілі, прицілюються і знищують противника. Тому напередодні розвалу СРСР в КБ Камова розпочалася робота над проектуванням ударного бойового вертольоту Ка-52. Фактично, ця машина є модернізацією К-50 “Чорна акула”: багато вузлів та агрегатів у цих вертольотів ідентичні.
Креслення нової машини з’явилися на початку 90-х років 20 століття. Вперше машину під назвою Ка-52 показали журналістам в 1996 році, нагородивши теж гучним загрозливим ім’ям “Алігатор”.
Ка-52 дуже схожий на Ка-50: двигун, гвинти, крила, шасі і практично весь фюзеляж повністю ідентичні. Машина має ширину 7,3 м та довжину 14,2 м та лопаті діаметром 14,5 м.
Але відмінності все ж таки є. В першу чергу всі звертають увагу на дещо іншу форма носа. На К-52 встановлено більш сучасне радіоелектронне обладнання, в кабіні з’явилося місце для другого пілота. Пілоти сидять в кабіні поруч один з одним, управління дубльовано, багато приладів замінені рідкокристалічними моніторами.
Найбільш важливі вузли ударного вертольоту Ка-52 надійно броньовані, захищена бронею і кабіна пілотів. Шасі можуть під час польоту прибиратися, що значно покращує аеродинамічні характеристики. На вертольоті К-52 стоять модернізовані двигуни ВК-2500 потужністю по 2400 к.с. Вони дозволяють машині піднятися на висоту 3500 метрів. Є інформація, що вертоліт може забиратися і на 4500 м, але то «кажуть». Двигуни забезпечені спеціальними пристосуваннями, які розсіюють вихлоп, що зменшує помітність вертольоту в інфрачервоному діапазоні. В кабіні розташовані два спеціальних крісла, К-37-800, які в разі потреби можуть катапультуватися. Перед катапультуванням відбувається відстріл несучих лопатей.
Ударний вертоліт Ка-52 призначений для боротьби з бронетехнікою і живою силою противника. Він також може протистояти ворожим гелікоптерам. Озброєння складається із 30 мм рухомої гармати 2А42 у поєднанні з цілим комплектом керованих і некерованих ракет, основними з яких є ПТУРи “Вихор”. Всього вертоліт може взяти на борт 2000 кілограм різного озброєння – блоки НУРС, гарматні контейнери, ракети Р-73 і “Голка-В”. Нормальна злітна вага машини становить10400 кг. Із таким вантажем машина рухається зі швидкістю 250км/год. Під час пікірування машину можна розігнати до 350 км/год. Дальність польоту становить 520 км.
На Ка-52 встановлено гідростабілізована оптико-електронна система (ГОЕС) «Самшит-Е», за допомогою якої відбувається прицілювання і вибір цілі Вона складається із тепловізора, лазерного цілевказувача і пеленгатора лазерних променів. Машина обладнана РЛС “Арбалет-52”, один з каналів якої дозволяє здійснювати пошук наземних цілей та маневрувати вертольоту на малих висотах з великою швидкістю. Другий канал забезпечує протиракетну оборону. На вертольоті встановлена система радіоелектронного захисту і засоби активної протидії.
27 червня 2008 року в Арсєн’єві (Приморський край) на аеродромі авіазавода «Прогрес» відбувся перший випробувальний політ першого Ка-52 із дослідної партії.
У боях К-52 ще прославитися не встиг, але «шороху вже навів». 29 жовтня 2013 вертоліт Ка-52 (б/н 52) зазнав аварії на території Льотно-випробувального комплексу «Камов» у м. Москва. Вертоліт пілотувався заводським екіпажем, здійснюючи випробувальний політ за програмою оснащення вертольотоносців «Містраль». Обидва пілоти були госпіталізовані з травмами і опіками.
16 вересня 2017 року під час військових навчань «Захід-2017» у Ленінградській області у російського гелікоптера Ка-52 при заході на бойовий курс відбувся самовільний запуск трьох некерованих авіаційних ракет С-8. Випущені ракети розірвалися неподалік глядачів – військових аташе, спеціалістів військово-промисловиго комплексу і журналістів. Вибухом і уламками було поранено три особи, пошкоджено дві військові вантажівки, одна з яких — машина управління БПЛА комплексу РБ-341В «Леєр-3»
В 2015 році Єгипет погодився придбати 46 російськиї вертолотів Ка-52. Станом на 2018 рік було отримано 12 машин. Під час експлуатації російських вертольотів єгиптяни виявили серйозні технічні проблеми: втрата потужності двигунів, несправності авіоніки, систем навігації та інфрачервоних камер. Проаналізувавши стиуацію Єгипетський уряд вирішив придбати у Сполучених Штатах 10 гелікоптерів AH-64E Apache.
В даний час існують дві модифікації вертольота Ка-52. Це базова версія і Ка-52К – корабельний варіант машини. Він відрізняється можливістю складати лопаті, посиленими стійками шасі, а також підвищеної антикорозійним захистом.
Планувалося, що саме ці вертольоти повинні стати основною зброєю вертольотоносців типу “Містраль”, який Росія через агресію проти України не змогла купити у Франції.
Олександр Вікторович, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: