«Війна зриває маски, показує, хто чого вартий, вчить цінувати дружбу. Так повинно бути і в сесійних залах, якщо депутати розуміють відповідальність перед своїми виборцями…», – переконаний кандидат у депутати Дніпропетровської райради фронтовик Іван Начовний
Життєвий шлях дніпровця Івана Начовного, здавалося б, від його народження в 1981 році, нагадував добре накатану наперед дорогу: інтелігентні батьки (батько – декан Українського державного хіміко-технологічного університету, мати – науковий працівник науково-дослідного інституту), престижна освіта – 2003 року закінчив Дніпропетровську гірничу академію, аспірантуру, цікава робота – старший викладач НТУ «Дніпровська політехніка», автор та співавтор понад 60 наукових публікацій та патентів на винахід і корисну модель…
Неочікуваний поворот долі, який він успішно і наполегливо подолав, стався 01 квітня 2014 року. Того дня, пригадує герой цього матеріалу, у двері його квартири постукали. На порозі стояв… заступник районного військового комісара, який вручив йому повістку і наказав вже завтра з’явитися до військкомату. Спочатку І.Начовний подумав, що представника військкомату підіслали його друзі, які захотіли його розіграти в “День сміху”. Але все виявилося все набагато серйозніше. І вже наступного ранку лейтенант запасу отримав призначення на посаду командира танкового взводу танкової роти, яка входила до складу танкового батальйону 93-ї механізованої бригади.
Далі події почали прокручуватися наче кадри в кіно: вже через кілька днів взвод Івана Начовного, який взяв для себе позивний «Гном», прибув до зони бойових дій, де вже точилися бої. З боїв він “вийшов” лише через рік – 26 березня 2015 року, коли демобілізувався.
До речі, щодо позивного викладача Дніпровського вишу, чий зріст майже два метри. Його й нині запитують чому він обрав для себе позивний «Гном», який аж ніяк не лічить високому танкісту?
«Це не було спонтанним рішенням. Коли чули позивний «Гном» – і друзі, і вороги мимоволі шукали когось непомітного, маленького, коротконогого тощо. Так би мовити – гномика, – посміхаючись лагідною посмішкою, пояснює танкіст. – І слід зазначити, що мій позивний свою роль відіграв: навіть коли я стояв поряд з кількома військовослужбовцями, а гукали «Гнома», то ніхто навіть не думав, що це отой високий…».
Після планової ротації і доукомплектування підрозділу, Іван Начовний знову повернувся на фронт. Але вже на посаду заступника командира танкової роти і в званні старшого лейтенанта. Танкова броня і доля вберегли його від поранень. Службу дніпровця в зоні АТО в найтяжчий перший кривавий воєнний рік командування оцінило не лише подяками, але й нагородженням орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Але не менш важливою і заслуженою нагородою, якою він отримав на фронті, і пишається і сьогодні, Начовний вважає медаль «За довіру», яку йому вручили українські журналісти за його відкритість для ЗМІ, допомогу в зборі інформації, доступність і сприяння військовим кореспондентам.
«Війна зриває маски, показує, хто чого вартий, вчить цінувати дружбу, – підсумовує розповідь про свій бойовий шлях викладач. – На фронті ми набули не тільки військового досвіду, але й життєвого. Навчилися відрізняти людей, оцінювати їхні вчинки, переосмислили багато чого в житті тощо…».
Читайте також:
Після повернення з фронту до мирного життя І. Начовний продовжив викладацьку діяльність у рідному університеті. Відгукнувся на запрошення керівництва області і влітку 2015 року обійняв посаду радника голови Дніпропетровської облдержадміністрації. Зайнявся громадською роботою. Його було обрано головою правління Дніпропетровської обласної спілки воїнів АТО та Дніпропетровської обласної асоціації об’єднань учасників АТО. За бойові заслуги мужнього танкіста обрали Почесним членом Руху ветеранів України. Таким чином, робочий день цієї невтомної, сповненої оптимізму, людини розписаний буквально по хвилинах.
От тільки про кар’єру в представницьких органах влади викладач університету ніколи не замислювався. Вважаючи, що й без того робить достатньо, щоб представляти інтереси своїх «виборців» – ветеранів АТО, проблеми яких йому доводиться вирішувати буквально щодня. Правда, на виборах до Дніпропетровської обласної ради, які проходили 2015 року, дав згоду балотуватися кандидатом у депутати за списком від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Але той похід у владу для колишнього танкіста – фронтовика виявився безрезультатним, адже черга отримати депутатський мандат до нього не дійшла…
Минуло п’ять років і ім’я Івана Начовного знову з’явилося в списках кандидатів у депутати. Тепер вже до Дніпропетровської районної ради і за списком політичної партії «Пропозиція», в якому його прізвище стоїть під другим номером. Редакції «НОВА: новини ветеранів» кандидат в депутати, фронтовик, розповів, що погодився на пропозицію взяти участь у виборах, адже за п’ять років, які минули відтоді, як він балотувався до облради, дуже багато чого переосмислив.
Як голова ветеранських громадських організацій відчував буквально щодня, як нелегко нині його побратимам не тільки на передовій, але й у мирному житті. Учасники бойових дій, до речі, як і решта співвітчизників, скрізь стикаються з байдужістю чиновників, нехтуванням їхніх прав і преференцій, ігноруванням законних пільг тощо. Більш того, останнім часом намітилася тенденція, коли почастішали випадки принижень «атовців». Зокрема, у громадському транспорті. Усі ці негаразди вже давно вийшли за межі громадської роботи і вимагають врегулювання на владному рівні. А можновладцям ці проблеми можуть донести тільки депутати, які виступають своєрідним містком в діалозі «суспільство-влада».
Читайте також:
Не в останню чергу Іван Начовний укріпився у правильності свого рішення під враженнями регулярних передвиборчих поїздок, коли в селах Дніпровщини вислухував десятки людей, котрі скрізь нарікали на важке життя, відсутність уваги з боку влади до їхніх проблем, нездатність чи навіть небажання чиновників розв’язувати навіть прості питання територіальних громад. Так само часто обділені увагою і ветерани-фронтовики.
«За два тижні ми об’їхали майже всю область та побували у найвіддаленіших її куточках, намотавши тисячі кілометрів. І скрізь я чув, що вже більше року «нами ніхто не опікується» та «про нас забули». Але, не зважаючи на все те безглуздя та бездіяльність нинішніх «нових кермачів та радників», які не спроможні на організацію гідних заходів та відзначення і вдячність всій ветеранський спільноті, актив районних спілок ветеранів вижив, – підсумовує результати своїх поїздок областю кандидат у депутати. – І існує і волонтерський актив, який також продовжує працювати. Тож нам є над чим, і головне, з ким працювати! Сподіваюсь, що настане час,коли «нові обличчя» награються фейковими радами, та дуже сумнівними перетрубаціями зі зміни табличок на наших проектах, підтасовками та проштовхуванням «своїх» людей, і таки звернуть увагу на те,чим вони і були повинні опікуватись з першої доби своїх призначень…».
Іван Начовний, та його однодумці-побратими, учасники бойових дій, котрі вирішили балотуватися в органи самоврядування Дніпропетровської області, рішуче налаштовані в разі обрання згуртуватися і разом відстоювати права ветеранів і всіх жителів регіону.
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Читайте також: