Як у Житомирі учасник АТО вирощує австралійських раків.

Близько року тому житомирянин Володимир Саванчук облаштував в орендованій кімнаті в будівлі на Домбровського лабораторію із вирощування австралійського червоноклешневого рака.

Матеріал придбав за кордоном. Дві сотні мальків поселив у акваріум, який змайстрував самотужки – випробовував систему у ванній кімнаті вдома. До цього подібного досвіду не мав, усе вивчав із літератури, відео, тощо. Постійно підтримує температуру 27,5-28 градусів.

Його акваріуми – це закрита рециркуляційна аквасистема. З самого заселення раків веде журнал, робить помітки і на склі. У лабораторії проводить щоденно по кілька годин. На все витрачає власні кошти і не малі. Підтримали проєкт побратими із ГО «Атошник».

Володимир – учасник АТО, до війни займався бізнесом. Нині вважає перспективним вирощування таких раків у промислових масштабах. У чотирьох акваріумах мешкає близько сотні дорослих особин та ще кількасот мальків, розділені за віком і статтю. За ці місяці вдалося виростити дорослих раків, які дали потомство. Частину навіть передали в дослідну установу в Київ, адже там виявили бажання займатися науковою діяльністю.

У компанії з раками – рибки та равлики. Для краси, – каже Володимир. А от сухе листя дуба на дні акваріума раки полюбляють. Його заготував завчасно на присадибній ділянці біля дому, зберігає у пакеті. Підсвічує ліхтариком і раків вдається роздивитися краще. Вони вилазять зі своїх імпровізованих будиночків, які Володимир також майстрував з підручних матеріалів.

Кидає трохи корму і раків стає ще більше. Вказує на привабливе блакитне забарвлення і червоні клешні. Самці значно більші в розмірах – на відсотків 30. Дорослі раки можуть сягати у вазі до 200 чи навіть 500 г, довжина до 40 см.

При сприятливих умовах, правильному догляді і харчуванні виростають за півроку. Потомство можуть давати до трьох разів на рік, при цьому за раз народжується близько тисячі мальків.

Годує раків раз на день – ближче до вечора. Випробовував різні корми, але основна вимога, аби були поживні, не забруднювали воду та акваріум. Врешті у раціоні австралійських раків Володимира – яловичі серця, креветки і панцирі від них, риба – салака та бички. Беруть саме морожену морську, бо у прісноводній можуть бути паразити. Від комбікормів відмовилися. Прибирання в акваріумах проводять двічі-тричі на місяць.

«Раки можуть їсти все, але питання, що після цього буде і на скільки це реально використовувати у більших масштабах, коли мова йде не про акваріум метр на метр, а повноцінну ферму, – пояснює Володимир Саванчук. – Я намагаюся все відслідкувати, перевірити і випробувати в лабораторних умовах. Для мене важливо зрозуміти технологію вирощування, прорахувати усі нюанси. Хочу не лише створити ферму, але й продавати технологію. Зараз ми вже у пошуках нового приміщення під лабораторію».

Заступник голови ГО «Атошник» Сергій Артьомов розповідає, що учасникам АТО, якими опікується організація, вдалося реалізувати кілька грантових проєктів різних напрямків. Крім цього, у багатьох є зацікавленість саме проєктом Володимира і вони мають бажання займатися цим. Також організація підписала договір про співпрацю із Житомирським національним агроекологічним університетом, тож студенти зможуть проходити практичні заняття на базі лабораторії.

«Кілограм таких раків коштує не менше 500-1000 гривень. Їх можуть реалізовувати у торгових точках, а також у закладах харчування, – продовжує Володимир. – На відміну від звичних нам річкових раків, ці мають досить презентабельний вигляд, а їх м’ясо значно смачніше. До того ж, м’ясних ділянок на них більше на 30%. Якщо річкові виростають за 3-5 років, то ці за кілька місяців.

Потомство річкові дають раз в рік – до сотні раченят. Тобто відзначаються низькими темпами росту й плодючості, спостерігається канібалізм на всіх етапах вирощування. Тут ми бачимо, що ситуація за усіма показниками значно краща.

Ще один момент – річкових раків нині вирощують на деяких фермерських господарствах, але переважна більшість – промисловий вилов, здебільшого нелегальний. Про якійсь сертифікати навіть говорити складно».

Володимир зізнається, що своїх раків поки не куштував. Натомість у мережі їх називають “річковими лобстерами” і пишуть, що їх м’ясо на другому місці після королівських креветок.