Історія львівського бронетанкового заводу налічує понад 70 років. За цей час підприємство налагодило випуск та ремонт десятків одиниць техніки, яка довго слугувала Радянському Союзу, а згодом і незалежній Україні. Однак, на відміну від Харківського тракторного заводу, де було налагоджено повний цикл виробництва танків Т-64 (основних танків української армії), західноукраїнський завод не мав аналогічного «флагмана». Тому львівські конструктори намагаються брати максимум з того, що дозволяли можливості – головним чином зі старої радянської техніки та безмежного досвіду конструкторів з її модернізації та вдосконалення.
Одним із головних напрямків роботи ЛБТЗ було виробництво допоміжної техніки подвійного призначення – тягачів, буксирів, вантажівок на базі військових зразків. Серед найбільш «вдалих» виробів – пожежний танк ГПМ-55 на базі радянського танка Т-55. Рішення львівських конструкторів обладнати пожежний апарат на шасі бойової машини відтоді оцінили у багатьох країнах – аналогічні моделі, що з’являлися відтоді у різних країнах світу, були фактично втіленням цієї ж концепції. І ось у 2017 році львівські конструктори повторили цей досвід, але уже з іншим радянським танком – Т-72. Як відомо, на українських складах цих моделей залишається вдосталь. Однак, вона має кілька суттєвих недоліків. По-перше, повне обслуговування цих машин вимагає закупівель зі складів країни-агресора. По-друге, модель значно поступається за якістю повністю українським Т-64. З цих причин від масового використання «сімдесятдвійок» наша армія свого часу відмовилась.
Натомість, львівські конструктори вирішили розробити нову пожежну машину на базі Т-72. Роботи були завершені у 2017му році, і новий виріб отримав назву «Гусенична пожежна машина ГПМ-72». За заявкою виробника, апарат призначений для гасіння пожеж і проведення аварійно-рятувальних робіт в арсеналах, на складах і базах зберігання боєприпасів і вибухових речовин, нафтопродуктів. Інша назва машини – “пожежний танк”.
Конструкторські рішення тут були наступними. Місце танкової вежі зайняла пожежна надбудова. В ній знаходяться ємність для води на 10 тисяч літрів, ємність для піноутворювача на 1 тисячу літрів; насосна станція з можливістю подачі 4 тисячі літрів на хвилину (одноступенева, відцентрова, нормального тиску, з автономним приводом на дизельному паливі), та інше спеціальне обладнання. Добре впізнаваний любителям військової техніки броньований корпус надійно захищає екіпаж (дві людини) від вогню, вибухів, осколків. Вікна кабіни можна закрити броне щитами та пересуватися за допомогою танкового перископа.
Серед головних особливостей надбудови – висувна шестиметрова щогла, на якій встановлений стаціонарний лафетний ствол, що забезпечує дальність подачі води на відстань до 70 м. Також на щоглі встановлена відеокамера і пристрій дистанційного керування.
Крім того, в передній частині “вежі” розташована додаткова установка для подачі води і піноутворювача. Технічно допустима повна маса ГПМ-72 – не більше 41 тони. Основний силовий агрегат має потужність у 780 кінських сил, запас палива на – 705 літрів. Максимальна швидкість “пожежного танка” – 40 кілометрів на годину.
Зі слів керівника виробництва заводу, частину складових до бронетехніки ЛБТЗ отримує зі складів зберігання МО України. Двигуни на підприємство прибувають із машинами. І якщо говорити про російський двигун до російського Т-72, то львів’яни налагодили цикл капремонту танкового двигуна до цього типу машин. Розповідає Михайло Олійник, інженер-конструктор львівського бронетанкового заводу:
“Від початку у нас була ідея зробити більш потужну машину ніж ті, що були раніше, на більш сучасній базі. Це дозволило б поставити цистерну кубів на 20, і насос великої потужності. В результаті ГПМ-72 видає 100 літрів а секунду”.
“Щодо світових аналогів, то, наприклад, у росіян є схожа розробка, але не на базі шасі, а з агрегатами Т-72. Вона важча і за усіма параметрами ГПМ-72 нічим їй не поступається. Інші розробки – це варіанти на базі танка Т-55, який ще давно освоїли”.
Окрім ефективної здатності, ГПМ-72 має також високі показники захисту екіпажу. Розповідає Орест Похмурський, водій ГПМ-72:
“Повний екіпаж танка – це 3 чоловіка, водій, оператор та командир. Щоб їм захиститися, в салоні є спеціальні апарати для дихання, також цей танк може обливати сам себе, якщо вогонь підходить дуже близько. Навіть якшо він іде по горящій поверхні, є облив гусениць, і вони не тріснуть… правда, він дуже обжерливий – 200 літрів солярки на 100 кілометрів, плюс насос… але ж тут питання життя і смерті, а не дороговизни”.
У сучасному світі подібні машини мають велику актуальність. Кількість пожеж щороку збільшується, в тому числі і в Україні (згадати хоча б травневі події поблизу Чорнобиля). Крім того, актуальною залишається проблематика безпеки та надійності військових арсеналів.
Цінова політика тут також приваблива – хоча комерційна таємниця не дозволяє озвучувати цифри контрактів. Утім, навіть з додатковою комплектацією вузлами, агрегатами і електронікою, що не виробляють українські підприємства, кінцева продукція значно дешевша, ніж у конкурентів з-за кордону. Фахівці львівського бронетанкового проводять, техобслуговування, ремонт, діагностику переобладнання та модернізацію не вдаючись до придбання комплектуючих виробництва РФ. Підприємство спирається на вітчизняних виробників і постачальників – зараз їх понад 10. Здебільшого це підприємства з Києва, Львова і Харкова.
Як повідомляло у минулому році ДП «Укроборонпром», ЛБТЗ буде виробляти і іншу техніку на базі Т-72. Окрім ГПМ-72 це буде бронемашина БРЕМ «Лев». Цей апарат також розробило львівське підприємство за власні кошти, а в минулому році він успішно пройшов відомчі випробування і був допущений до експлуатації в ЗСУ. Бронемашина на базі Т-72 призначена для евакуації та буксирування несправної гусеничної і колісної військової техніки в умовах бойових дій.
Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС