Існування будь-якої держави неможливе без гарантій її безпеки. Армія – це наріжний камінь суверенітету кожної держави. Впродовж усієї історії людства військові формування були, є і продовжують бути життєвою необхідністю для незалежної країни. В кровопролитному ХХ ст. зовнішній вигляд армій світових держав набув рис “машин смерті та механізмів знищення” – техніка стала основою війни, а танки були її перлиною. Без бронетанкових підрозділів не обходиться жодна армія.
Танкові війська разом із Механізованими складають основу Сухопутних військ України, вони спільно здійснюють операції із зайняття та утримання районів, рубежів і позицій. В організаційно-штатній структурі танкові війська складаються з танкових бригад, полків та окремих танкових батальйонів, або рот, в складі інших видів і родів військ. На сьогоднішній день в складі Збройних сил України діють:
– 6 танкових бригад:
– 1-ша окрема танкова Сіверська бригада;
– 3-тя окрема танкова бригада;
– 4-та окрема танкова бригада;
– 5-та окрема танкова бригада;
– 14-та окрема танкова бригада;
– 17-та окрема танкова Криворізька бригада ім. К. Пестушка;
– 1 танковий полк:
– 300-й навчальний танковий полк;
– 22 окремих танкових батальйони в механізованих бригадах та підрозділах морської піхоти;
– 6 окремих танкових рот в десантно-штурмових бригадах.
Також з 2014 р. танкові підрозділи входять до складу Національної гвардії України.
Більшість танкових підрозділів зазначених вище були сформовані в період з 2014 – по 2018 рр. на основі досвіду та потреби бойових дій на сході України. Додатково до Збройних Сил України було поставлено понад 500 танків.
Так на озброєнні Танкових військ та інших підрозділів ЗСУ прийнято чотири зразки основних бойових танків, а саме:
– Сімейство Т-64 (Т-64Б, Т-64Б1, Т-64БВ, Т-64Б1В, Т-64БМ “Булат”);
– Сімейство Т-72 (Т-72А, T-72АВ, Т-72Б1, Т-72АМТ);
– Сімейство Т-80 (T-80БВ, Т-80У);
– Сімейство Т-84 (Т-84У, Т-84У “Оплот”).
Основна більшість танків на озброєнні ЗСУ були розроблені ще в період СРСР, перебували на консервації та збереженні в підрозділах дислокованих на території України.
Лінійка танків Т-64 була розроблена в СРСР Харківським заводом транспортного машинобудування ім. В. Малишева (ХЗТМ, кодова назва “Завод № 75”) ще на початку 60-х рр. ХХ ст.
Так роботи зі створення проекту концептуально нової машини були розпочаті ще в першій половині 50-х рр., так як тактико-технічні характеристики та бойові показники радянського середнього танка Т-54 не забезпечували достатнього поєднання бойової потужності, захисту і мобільності, яким повинен відповідати середній танк, здатний ефективно протистояти середнім і важким танкам НАТО. Постала необхідність проведення конструкторсько-дослідницьких робіт зі створення перспективного середнього танка другого післявоєнного покоління.
Розробка перспективного танка на заводі № 75 розпочалася в 1951 р. Першим дослідним зразком став танк “Об’єкт 430”. Даний зразок був укомплектований новими основними вузлами: двигун, трансмісія, ходова частина, а також нова 100 мм нарізна гармата Д-54ТС. Проте було виявлено низку недопрацювань, тому роботи по його подальшому вдосконаленні продовжувалися. В результаті в 1961 р. був завершений технічний проект Об’єкт 432. Перший дослідний зразок танку Об’єкт 432 був виготовлений у вересні 1962 р. Новий танк Харківського конструкторського бюро, кардинально відрізнявся від важкого Т-62 і середнього Т-54 та справив хороше враження на Першого Секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Він схвалив нову машину, проти якої були налаштовані багато військових, особливо командувач Танкових військ генерал-полковник П. Полубояров. В результаті розпорядження М. Хрущова роботи по танку продовжилися.
Перші серійні Об’єкт 432 зійшли з конвеєра в жовтні 1963 р., після чого випуск танків постійно зростав. Нові танки надходили в дослідну експлуатацію на озброєння 41-ї гвардійської танкової дивізії, дислокованої в Чугуєві, неподалік від харківського заводу, який випускав ці машини. Так після успішних військових випробувань танк був прийнятий на озброєння Постановою Ради Міністрів СРСР від 30 грудня 1966 р. під назвою “середній танк Т-64”. Танк Т-64 випускався серійно до 1969 р.
Наприкінці 50-х рр., за даними розвідки стало відомо, що в державах НАТО велися дослідні роботи по створенню 120 мм гладкоствольної танкової гармати для перспективних основних бойових танків.
Уже в 1963 р. почалися роботи по установці на танк Т-64 нової 125 мм гладкоствольної танкової гармати Д-81Т (2А26). Технічний проект нового танка, якому було присвоєно індекс “Об’єкт 434”, був готовий в 1964 р. У травні 1968 р. новий танк був прийнятий на озброєння Радянської Армії під маркуванням “середній танк Т-64А”. Бойова маса нового танка зросла до 37 т. В ході серійного виробництва танк Т-64А постійно вдосконалювався, так в 1972 р. на танку було встановлено зенітно-кулеметну установку закритого типу (що дозволяє командиру танка вести вогонь зсередини танка) з кулеметом НСВТ “Скеля” (6П17) калібру 12,7 мм.
В середині 70-х років в ХКБМ був проведений ряд робіт з глибокої модернізації серійного танка Т-64А. З метою підвищення рухливості танка передбачалася установка більш потужного двигуна 6ТД. Багато з цих конструктивних рішень знайшли своє втілення в конструкції Об’єкт 447А. У проекті нового танка були глибоко опрацьовані питання подальшого підвищення вогневої потужності, захищеності і мобільності в порівнянні з серійним танком Т-64А. В ході проектування було запропоновано ряд нових технічних рішень. Нова башта танка (зміненої форми) мала більший внутрішній об’єм. Між сталевими броньованими стінками башти розміщувався наповнювач, що складався з броньових пластин залитих поліуретаном. У башті танка була встановлена вдосконалена 125 мм гладкоствольна танкова гармата 2А46-2, що дозволяє вести вогонь як звичайними боєприпасами, так і керованими ракетами. Більш раціонально була розміщена боєукладка, в результаті чого боєкомплект гармати зріс до 42 пострілів, а ПКТ – до 1500 патронів.
Система керування вогнем (СКВ) нового танка повинна була включати новий лазерний приціл-далекомір 1Г21 з двоплощинною стабілізацією поля зору, більш досконалий стабілізатор 2Е26, танковий балістичний обчислювач і датчики відхилень умов стрільби від нормальних. На танку передбачалася установка спеціально розробленого комплексу керованого ракетного озброєння (ККРО) 9К112 “Кобра”.
На Об’єкт 447А встановлений новий механізм заряджання 6ЕЦ40, контейнери якого пристосовані для укладання керованої ракети 9М112. Внаслідок установки на Об’єкт 447А комплексу керованого озброєння, боєкомплект танка скоротився до 36 пострілів і 1250 набоїв до кулемета ПКТ.
У зв’язку зі збільшенням кількості джерел споживання електроенергії на танк Об’єкт 447А встановили більш потужний стартер-генератор СГ-18 і спеціальне обладнання. Танки Об’єкт 447А, оснащені ККРО 9К112 і системою керування вогнем 1А33, були прийняті на озброєння постановою Ради міністрів СРСР і ЦК КПРС №733-244 від 3 вересня 1976 р. під назвою “Основний бойовий танк Т-64Б” (кодова назва “Сосна”).
Також паралельно з танком Т-64Б випускався його спрощений варіант танк Т-64Б1 (Об’єкт 437А), що відрізнявся відсутністю комплексу керованого озброєння 9К112, але зберіг систему керування вогнем 1А33 і можливість установки ККРО. Боєкомплект танка Т-64Б1, на відміну від Т-64Б, становить 37 пострілів і 2000 набоїв до кулемета ПКТ.
В ході серійного виробництва танки Т-64Б і Т-64Б1 постійно вдосконалювалися. Посилювався захист броні корпусу і башти танка. Проводилася модернізація озброєння, комплексу керованих ракет, системи керування вогнем, силової установки, трансмісії і ходової частини. Танки оснащувалися новими вдосконаленими засобами зв’язку. У січні 1979 р. на танки Т-64Б і Т-64Б1 було встановлено систему запуску димової завіси 902Б “Хмара-2”.
На початку 80-х рр. було розроблено систему динамічного захисту для бойових броньованих машин. В її основу було покладено принцип дії вибухових зарядів встановлених зовні на корпусі машин, які при попаданні в них детонували і направленою вибуховою хвилею захищали основну броню від кумулятивної струї та осколків. В першій половині 80-х рр. розпочалося повномасштабне встановлення на танки Т-64 комплектів навісного динамічного захисту “Контакт”, який складався з 265 контейнерів з двома елементами, для захисту від кумулятивних снарядів і ПТУР. Елемент динамічного захисту складається з двох металевих пластин і пластичної вибухової речовини між ними. Модернізований варіант танків був прийнятий на озброєння наказом МО СРСР № 07 від 14 січня 1985 р. під назвою Т-64БВ і Т-64Б1В.
Всі нові танки Т-64БВ і Т-64Б1В оснащувалися новими 125 мм гладкоствольними танковими гарматно-пусковими установками 2А46М-1, новими стабілізаторами озброєння 2Е42, СКВ 1А33-1, ККРО 9К112 “Кобра” (окрім Т-64Б1В), модернізованими механізмами заряджання 6ЕЦ40-2С, нові напівпровідникові радіостанції Р-173 “Абзац-Р”, приймачі Р-173П “Абзац-П” і ТПУ Р-174. Бойова маса танка зросла до 42,4 т. У зв’язку з установкою динамічного захисту пускові установки системи 902Б “Хмара-2” були перенесені з лобової частини башти на її лівий борт.
З розпадом СРСР Україна отримала в спадок близько 6500 одиниць танків. Станом на кінець 1991 р. в складі ЗСУ було 2345 одиниць всіх модернізацій танків Т-64, на 2001 р. залишилося тільки 884 одиниці.
З початком збройної агресії Російської Федерації на сході України в 2014 р. танки Т-64БВ та Т-64Б1В, складали основу танкових підрозділів Збройних сил України, та відіграли роль головного броньованого щита українських захисників на Донбасі. Саме танкісти були одними з найзатребуваніших кадрів на той момент в Збройних силах. Так чимало військово службовців в перших хвилях мобілізації пройшли перекваліфікацію і здобули військово-облікові спеціальності пов’язані зі службою в танкових підрозділах. Здобуваючи цінний бойовий досвід, під кулями і “градами” противника, в крові, поті і моторному мастилі українські воїни майстерно вивчили танкову справу та стали відмінними спеціалістами і знавцями машин зразка Т-64.
Так за відгуками багатьох ветеранів танкістів, зокрема одного із офіцерів танкового батальйону 93 ОМБр, старшого лейтенанта Павла Вовка, танк Т-64БВ за бойовими показниками переважав танки сімейства Т-72, які складали основу бронетанкових підрозділів противника. На думку офіцера, Т-64 являються більш продуманішими і проробленими в конструкторському плані. Було зауважено що механізм заряджання танків Т-64 він дає перевагу у швидкострільності на деякі долі секунд.
Також вагомою перевагою машини, за словами ветеранів, являються її малі габарити, які дають перевагу в непомітності на полі бою та в маневреності. Також позитивні відгуки були в адресу силової установки, в порівнянні з танками Т-72, на Т-64 двигун являється потужнішим і розвиває більшу кількість обертів. Проте присутній момент недостатнього охолодження, чимало танкістів згадують про необхідність періодичного додаткового зовнішнього охолодження радіаторів системи охолодження водою. Взимку дана вада являється перевагою машини, так як машина прогрівається швидко, а холод не створює зайвих не зручностей для екіпажу, але літом жара дається взнаки.
Головною перевагою усі називають ремонтопридантість танків Т-64 та його живучість. Більшість неполадок машини екіпажі здатні самі усунути, навіть в умовах безпосереднього бою. Зокрема старший лейтенант Вовк відзначав про випадки, коли в розпалі бою вдавалося усувати незначні ушкодження і продовжувати діяти.
Динамічний захист “Контакт-1” повністю виправдав себе і не раз рятував життя нашим захисникам.
Найчастіше серед основних недоліків даної машини танкісти називають систему зв’язку танку, так як старі радянські радіостанції, або вийшли з ладу, або не можуть зв’язатися з сучасними радіостанціями типу Motorola, які використовували підрозділи піхоти, а відсутність зв’язку і координації навіть в найпродуманішому бою усе зведе на нівець. Тому танкісти часто брали радіостанції Motorola з гарнітурами в машину.
Загальне враження танкістів про машину позитивне і дуже схвальне.
В новому тисячолітті методи і засоби війни ставили нові вимоги перед зразками наступального озброєння. З метою доведення бойових та технічних характеристик танку до сучасного рівня конструкторським бюро ХКБМ було розроблено проект модернізації, в трьох основних напрямках:
– Покращення мобільності – модернізація силового відділення. Характеристики мобільності покращені за рахунок встановлення нового двигуна 5ТДФМ потужністю 850 к.с., встановлено новий повітроочищувач із збільшеними витратами повітря для живлення двигуна та доопрацювано випускну систему.
– Покращення захисту – було знижено уразливість від сучасних протитанкових засобів шляхом встановлення комплекту додаткового захисту, який складається з пасивного (накладного) броньового захисту і вмонтованого динамічного захисту (ВДЗ) “Ніж” вітчизняного виробництва. ВДЗ складається з носового модуля і бортових екранів, встановлених на корпусі танка, а також модульних секцій, розташованих по зовнішньому периметру лобових і бортових ділянок башти і контейнерів, встановлених на даху башти. Усередині кожної секції ВДЗ, а також в контейнерах на даху башти встановлено елементи динамічного захисту (ЕДЗ). Було встановлено систему захисту ППО з оптичними і термодатчиками.
– Покращення вогневої міці – було модернізовано комплекс курування вогнем за рахунок встановлення:
– денного прицільного комплексу 1А4ЗУ;
– нічного прицільного комплексу командира ПНК-4CR;
– прицілу навідника 1Г46М;
– нічного комплексу навідника ТО1-КО1ЭR (можливе встановлення замість нього тепловізійного комплексу ПТТ-2);
– танкового балістичного обичислювача 1В528-1;
– прицілу зенітної установки ПЗУ-7;
– комплексу керованого озброєння ТАКО-621;
– нового приводу механізму заряджання з двостороннім обертанням.
Т-64БМ “Булат” за сукупністю тактико-технічних характеристик перевершує найбільш поширені на теренах колишнього СРСР зразки основних бойових танків (Т-72 і Т-80) та може складати серйозну конкуренцію ворожим Т-90А. За словам учасників бойових дій на Донбасі, були випадки, коли у динамічний захист “Ніж” потрапляло до 8 реактивних гранат, викликаючи спрацьовування модулів, і броня вдало витримувала подібні обстріли.
Проте бойове застосування танків виявило деякі слабкі сторони машини. За словами офіцерів командування Танкових військ, у танка недостатньо потужний двигун для його ваги. Також є труднощі із заміною елементів ВДЗ “Ніж”, які приварюються до зовнішньої броні корпусу танка, таким чином заміна блоків динамічного захисту, які спрацювали від ураження, у польових умовах являється практично неможливою. Елементи ВЗД на танку замінюються тільки в заводських умовах.
Незважаючи на сильні та слабкі сторони станом на кінець 2011 р. Збройні Сили України отримали 76 танків Т-64БМ “Булат”. На кінець 2017 р. українська армія мала близько 100 одиниць танків даного типу.
Танки Т-64БМ “Булат” відмінно себе проявили в боях за Українську землю на сході України. Ветерани війни – танкісти, які мають досвід роботи на даній машині дуже гарно згадують про цю машину. Так командир роти 1 ОТБр капітан Олександр Мороз, який на танку “Булат” провів переможний бій в Донецькій обл. на початку 2015 р. біля села Логвиново, відгукувався про дану машину, як про уже надійну і маневрену. Так капітан згадував про надійний захист комплексу ВДЗ “Ніж”, який врятував життя екіпажу машини його бойових товаришів, навіть при прямому попаданні снаряду противника. Капітан додав, що Збройним силам України необхідна модернізація бронетехніки. Модифікація Т-64БМ “Булат” була виправданою і довела це в боях на Донбасі. Ефективність бойового застосування в порівнянні з Т-64БВ зросла на порядок вище. У танкових боях величезне значення має технічна перевага та рівень бойової підготовки екіпажу. Для досвідчених і злагоджених підрозділів новітня бойова техніка необхідна – танкісти отримують величезну якісну перевагу.
Загалом на озброєнні Збройних сил України близько 820 одиниць танків сімейства Т-64 (Т-64Б, Т-64Б1, Т-64БВ, Т-64Б1В, Т-64БМ “Булат”).
Нижче наведено порівняльний аналіз тактико-технічних характеристик танків сімейства Т-64:
Отже говорячи про бронетанкову міць Збройних сил України та про її кістяк – дітище харківських інженерів, танки сімейства Т-64, можна зробити висновок, що машини даного зразка, незважаючи на свій солідний вік експлуатації, являються потужною бойовою одиницею ЗСУ. Т-64 переважає за своїми бойовими показниками більшість закордонних зразків, а вітчизняна модернізація Т-64БМ “Булат” не дин раз доводила свою перевагу над танками противника в танкових дуелях в зоні ООС. Про переваги танку свідчать не тільки офіційні дані тактико-технічних характеристик з технічної документації машини, а і відгуки діючих танкістів та ветеранів бойових дій.
Любомир Максимів, НОВА- новини ветеранів