Штош. Оксану Василівну Коляду, людину яка запросила мене в команду Мінветеранів і яку на цю посаду підтримувала сама ветеранська спільнота, звільнили.
Всі її заступники по черзі викликались в Офіс Президента України, де з ними проводились бесіди. Сутність їх була проста – пропозиція перепризначення до нового Міністра та збереження команди.
На мою думку, це свідчить про одне – нашу ефективність. Особливо в умовах хронічного реформування міністерства, системного тиску з боку українофобних елементів і загального антивійськового фону медіапростору.
Але також це свідчить про те, що і так всім відомо. Що звільнення Оксани Коляди мотивоване політичними (або кимись ще) міркуваннями, а не показниками ефективності. Це – несправедливість.
Звісно, до сльоз прикро через запущені проекти і напрацювання. І до цього апелюють – ну Колумбет, ну треба ж пересилювати себе заради загальної справи, заради всього що вже зроблено і буде зроблено далі. Треба змиритись і працювати далі, а ми тут будемо грати людськими долями. Позиція Оксани Василівни була наступна – маєте погоджуватись на будь-який формат.
Вибачте, донедавна друже командир, але змушений не підкоритись. Толерування подібної кадрової політики – це ганьба. А той, хто обирає ганьбу замість війни, отримує і ганьбу, і війну.
Я прийняв рішення з гідністю та вдячністю відхилити цю пропозицію.
Ніяких гучних заяв, блокувань роботи і інших звичних для українського політикуму речей не буде. Я продовжую працювати і чекаю свого наступника з нової команди для передачі справ і щирого побажання успіхів. Тоді ж підготую повний звіт спільноті про пророблену роботу.
Все це узгоджено з Рухом Ветеранів України. Діючі інструменти громадського контролю достатні для забезпечення подальшого руху Мінветеранів.
Дякую команді, яка працювала зі мною. Друзі, для мене було честю стояти з вами в одному строю. Але як я вивчив вас, ви, мабуть, вивчили мене. І тому знаєте, чому вчинити інакше я просто не можу.
Найбільше жалкую про одне. Нам так і не вдалось пояснити вищому керівництву держави, що особиста вірність не може слугувати показником компетентності, і мати розбіжності в поглядах на деякі речі – це нормально, адже саме це створює баланс в прийнятті рішень.
“Від посад не відмовляються” (с) Бен Франклін.
“Hold my beer” (с) Антон Колумбет.
Служу українському народові. Але служу, а не прислужуюсь.