Відома українська письменниця Наталя Львівна Забіла народилася 5 березня 1903 року в старовинній дворянській родині. Її батько Лев Парамонович Забіла – син академіка-скульптора Парамона Петровича Забіли, який є автором бюстів Т.Г.Шевченка ( бронза,1869 р. та мармур,1872р.) надмогильного пам’ятника О.Герцену в м.Ніцца (бронза, Франція), пам’ятника М.Гоголю в Ніжині (1891 р.) , статуї О.Пушкіна (1873 р.).
Її батько доводився троюрідним племінником Віктора Забіли – поета, товариша Т.Г.Шевченка. Рідна батькова тітка була дружиною художника Миколи Миколайовича Ге.
Як бачимо, родина просякнута мистецькими традиціями. Хоча за фахом Лев Парамонович працював у галузі економіки сільського господарства, та він гарно розбирався у мистецтві, як і його дружина, що до заміжжя вчилася в художньому училищі Штігліца в Петербурзі. Вона сама прекрасно малювала і привчала до цього дітей, яких мала семеро. Наталя Львівна була другою дитиною в сім’ї.
Влітку 1917 року мати разом з дітьми приїхала на відпочинок в Люботин поблизу Харкова, виїхати з якого перешкодила революція. Батько в 1917 р. залишився у Петрограді. Мати й діти опинилися в скрутному матеріальному становищі. Наталія, самотужки підготувалася влітку і здала екзамени за гімназійний курс навчання та одержала посвідчення про закінчення гімназії Люботина.
З 17- річного віку почався трудовий шлях Наталі Львівни Забіли. Спочатку вона працювала в Дорпрофсозі, потім вчителювала в залізничних школах Люботина. Як пише Н. Дукіна: «Наталя Львівна була чемна, привітна, добре вихована, толерантна, дуже красива і дуже розумна». Згодом разом з чоловіком Савою Захаровичем Божком молоде подружжя перебралося до Харкова. Там них і народився син Тарас.
В 20-х роках 20 століття Забіла навчалася на історичному відділенні Харківського інституту наросвіти, який закінчила в 1925 році. Наталя Львівна – активна громадська діячка: депутат сільради Люботина, депутат кількох повітових з’їздів Рад, завідуюча жінвідділом Люботинського РК КП(б)У, депутат обласної Ради, співпрацює з дитячими періодичними виданнями. 1944 – 1947 р.р. – голова Харківської письменницької організації, а з 1966 року – член Президії спілки письменників України.
Забіла увійшла в художню літературу як дитяча письменниця. На початок 20-х років припадають перші поетичні спроби Наталі Львівни. У 1926- 1927 роках вийшли з друку перші книги поетеси «За волю», «Далекий край», призначені для дітей і дорослих. У доступній для дитячого сприймання формі авторка розкривала красу і велич рідного краю, на конкретних життєвих прикладах доводить поняття добра і зла, прищеплювала естетичні смаки, створювала образи позитивних героїв, гідних наслідування. Поетеса переконувала, що дружба – велика сила. Ця думка пронизує казку «Бджолина перемога».
Багато народних казок зазнало літературної обробки Наталі Забіли і побачило світ у книгах «Золота гора», «Під дубом зеленим». Поетеса також створювала і власні казки. У фантастичній п’єсі «Перший крок» розповідається про сиву давнину і первісних людей. У поетичній поемі «Троянові діти» Наталя Забіла, спираючись на скупі історичні відомості, а також на легенди, розповіла про засновників Києва – братів Кия, Щека, Хорива і їхню сестру Либідь. За поему «Троянові діти» і драму-фантазію «Перший крок» Н.Л.Забіла отримала Республіканську премію імені Лесі Українки.
Про великі суспільно-політичні події авторка вміла розповідати дітям доступною мовою. Творчий доробок поетеси становить 150 книг для дітей. В 1971 році вийшли твори Н.Л. Забіли в 4 томах.
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: