12 квітня 1961 року Юрій Гагарін став першою людиною в світовій історії, що здолала земне тяжіння і здійснила політ у космічному просторі. Ракета-носій «Восток» із кораблем «Восток-1», на борту якої перебував Юрій Гагарін, була запущена з космодрому Байконур. Після 108 хвилин польоту Гагарін успішно приземлився в Саратовській області, неподалік від міста Енгельс.
Через рік, 12 квітня 1962 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР день польоту Юрія Гагаріна в космос був оголошений святом — Днем космонавтики.
Міжнародною федерацією повітроплавання на знак першого польоту людини в космос 12 квітня проголошено “Міжнародним днем польоту людини в космос” (International Day of Human Space Flight).
Після розпаду СРСР у Росії та деяких інших пострадянських країнах День космонавтики перейменували у “Всесвітній день авіації та космонавтики”.
В Україні 12 квітня відзначається як День працівників ракетно-космічної галузі України.
Згадаємо перших українців, які взяли активну участь у освоєнні космосу.
- Попович Павло Романович -перший українець у космосі.
Попович Павло Романович народився 5 жовтня 1930 в селі Узин, Білоцерківського району.
Після війни навчався у школі № 1, працюючи кочегаром на заводі. Після школи вступив до ремісничого училища в Білій Церкві, вивчився на столяра.
1947 року вступив до Магнітогорського індустріального технікуму, який закінчив 1951 року. Паралельно займався у місцевому аероклубі .
1954 року закінчив Качинське військове авіаційне училище льотчиків.
1960 року зарахований до загону радянських космонавтів – Група ВПС № 1.
Перший політ на космічному кораблі «Восток-4» здійснив 12 – 15 серпня 1962. В ті роки багато що було вперше. Це також був перший у світі одночасний політ двох пілотованих кораблів. Космічний корабель «Восток-3» пілотував Андріян Ніколаєв.
Під час групового польоту були проведені перші експерименти з радіозв’язку між екіпажами двох кораблів у космосі і взаємне фотографування, виконана широка програма науково-технічних і медико-біологічних експериментів. Попович провадив орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління. В ході польоту 12 серпня 1962 року Павло Попович на прохання Сергія Корольова виконав пісню “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю”, яка стала першою піснею, виконаною в космосі. За успішне здійснення першого у світі групового космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Павло Попович отримав перше звання Героя Радянського Союзу.
1968 року він закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського.
Вдруге Павло Попович, спільно з бортінженером Юрієм Петровичем Артюхіним, у якості командира екіпажу космічного корабля «Союз-14», працював у космосі з 03 до 19 липня 1974 року.
05 липня 1974 «Союз-14» провів стиковку з науковою станцією «Салют-3», що знаходилася на орбіті з 25 червня 1974 року.
Політ космічного комплексу «Салют-3» – «Союз-14» продовжувався 15 діб. За час польоту космонавти досліджували геолого-морфологічні об’єкти земної поверхні, атмосферні утворення і явища, фізичні характеристики космічного простору, провели медико-біологічні дослідження з вивчення впливу чинників космічного польоту на організм людини і визначення раціональних режимів роботи на борту станції.
За політ на орбітальній станції «Салют-3» і космічному кораблі «Союз-14» Павлу Поповичу повторно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
Помер Павло Романович 9 вересня 2009 у м.Гурзуф (АРК, Україна).
- Космонавт номер “ноль”.
Валентина Бондаренка, як і інших космонавтів, випробовували самотністю і тишею. Згідно з розкладом тренувань закінчувалася десята доба перебування в сурдобарокамері в НДІ-7 ВПС (нині Інститут авіаційної і космічної медицини). Тиск повітря в сурдобарокамері було знижено в півтора рази, а концентрацію кисню підвищили до 40%. Під час завершення одного з медичних тестів Валентин зробив помилку: після того, як він зняв закріплені на тілі датчики і протер місця їх закріплення змоченим у спирті ватним тампоном, необережно його викинув. Вата потрапила на спіраль електроплитки і миттєво спалахнула. В атмосфері, яка складалася майже з чистого кисню, вогонь швидко поширився на всю камеру. На космонавтові загорівся вовняний тренувальний костюм. Швидко відкрити сурдобарокамеру не було неможливо через великий перепад тиску. Коли камеру відкрили, Валентин Бондаренко був ще живий. Доправили космонавта до Боткінської лікарні, де лікарі 8 годин боролися за його життя. Валентин Васильович Бондаренко помер від опікового шоку за 19 днів до першого космічного польоту Юрія Олексійовича Гагаріна.
Валентин Васильович Бондаренко народився 16 лютого 1937 року в Харкові, в сім’ї начальника цеху Харківської хутряної фабрики. Батько пішов з перших днів війни на фронт, а Валентин, разом з матір’ю, жив під час німецької окупації в Харкові.
Під час навчання в старших класах школи №93 він ще й займався в Харківському аероклубі.
Закінчивши школу в 1954 році, вступив до Ворошиловградського військово-авіаційного училища. В 1956 році переведений в Грозненське училище, а звідти – в Армавірське, яке закінчив у 1957 році. Проходив службу в авіаційних частинах ВПС Прибалтійського військового округу.
З атестаційного листа льотчика-винищувача: «Працьовитий. Літати любить, в польотах НЕ втомлюється … Літає сміливо, грамотно, впевнено».
28 квітня 1960 року був зарахований до першого загону радянських космонавтів. В списку із 29 «перших» його прізвище четверте.
З 31 травня 1960 року проходив підготовку до космічного польоту на кораблі «Восток» (в/ч 26266, Москва).
Трагічно загинув 23 березня 1961 року. Похований в Харкові, де жили його батьки, на 10-му (Філіпповському) міському кладовищі. На обеліску викарбувано напис: «Світлій пам’яті від друзів-льотчиків». Тільки в 80-х роках минулого століття з’явилася приписка: «-космонавтов СРСР»
Валентин Васильович Бондаренко був одружений, мав сина Олександра. Після його загибелі дружина ще кілька років жила і працювала в «Звьоздном», а потім із сином переїхали до рідних у Харків. Вдові виплачували близько ста рублів на місяць, поки сину не виповнилось шістнадцять.
В архіві ВПС зберігається виписка з наказу: «Забезпечити сім’ю старшого лейтенанта Бондаренко всім необхідним, як сім’ю космонавта. 15.04.61». Зі слів сина, більше ніхто про вдову космонавта Валентина Васильовича Бондаренка не згадував.
Перші відомості про загибель Валентина Бондаренка з’явилися “на Заході» тільки в 1980 році.
У Радянському Союзі вперше відомості про Бондаренка з’явилися в 1985 році в книзі Марка Галлая «З людиною на борту» та в статті Ярослава Голованова, надрукованій в газеті «Ізвєстія» в 1986 році.
- Перша українка в космосі.
Робе́рта Лінн Бо́ндар народилася в родині етнічних українців 04 грудня 1945, Су-Сент-Марі, (Онтаріо, Канада).
Батьки Лінн Бондар походять родом з м. Городенка, що на Івано-Франківщині.
Володіє українською мовою. З дитинства мріяла стати вчителькою. Батько обладнав для неї домашню лабораторію, де Роберта Лінн проводила різноманітні біологічні досліди. У школі дівчинка захопилася астрономією: спостерігала за зірками, читала наукову та фантастичну літературу.
Після закінчення школи навчалася в Університеті Ґвелф (1969). Докторську дисертацію в галузі медицини захистила в Торонтському університеті. Працювала в галузі неврології.
Вирішивши стати астронавтом, опанувала пілотування літаком. Працювала у військово-медичній школі Університету Макмастер у Гамільтоні, Університеті Західного Онтаріо, Медичному Центрі Бостону (США).
Зарахована до загону астронавтів у 1984 році. Пройшла підготовку до космічного польоту в NASA (США).
Космічний політ у складі місії STS-42 Роберта Лінн Бондар здійснила 22-30 січня 1992 року.
Це був 45-й запуск американської космічної системи «Спейс Шаттл» і 14-й політ космічного човника «Діскавері». Політ тривав 8 днів 1 годину 15 хвилин.
У ході польоту було проведено ряд експериментів у космічній лабораторії «Спейслаб».
Екіпаж “човника” провів більше 40 наукових експериментів у галузі матеріалознавства, медицини та біології, а також два військово-прикладних експерименти для Міністерства оборони США. Головне завдання експериментів було вивчення впливу низької гравітації на живі організми, щоб отримати оцінку, наскільки ймовірно уникнути генетичних змін при пілотованих міжпланетних польотах.
Біологічні експерименти включали перевірку адаптації астронавтів до невагомості, дослідження змін у вестибулярному апараті, перевірку роботи зору і слуху, які піддаються впливу космічного випромінювання.
Один із дослідів в галузі рослинництва показав, що під час космічного польоту насіння проростає швидше, ніж на Землі.
Місія була продовжена на один день, що дозволило в більшому обсязі здійснити експеримент з вирощування кристалів йодиду ртуті.
Р.Л.Бондар стала першою канадською жінкою-астронавтом , першою лікаркою-неврологінею, а також першою українкою, яка побувала у космосі.
- Перший космонавт незалежної України.
88-й старт в рамках програми “Спейс Шаттл” і 24-й космічний політ американського космічного човника «Колумбія» розпочався 19 листопада 1997 року. На цьому космічному кораблі здійснив свій перший політ Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України.
Мета місії полягала у виведенні на навколоземну орбіту і повернення на Землю наукового супутника Спартанець−201−4. Також були проведені деякі інші наукові експерименти.
Політ тривав 15 днів 16 годин 34 хвилин і проходив на висоті 270-280 кілометрів від поверхні Землі
Астронавти місії STS-87 приземлилися 05 грудня 1997 року.
Леоні́д Костянти́нович Каденю́к народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці, Хотинського району, Чернівецької області в сім’ї сільських вчителів.
Після закінчення середньої школи зі срібною медаллю у 1967 році вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ЧВВАУЛ), яке закінчив у 1971 році.
У серпні 1976 року відібраний до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Енергія-Буран».
У 1977–1979 роках пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію космонавта-випробувача, а з 1983 року — космонавт-випробувач групи багаторазової космічної системи «Буран».
У 1988–1990 роках пройшов інженерну та льотну підготовку як командир радянського космічного човника «Буран»
У період 1990–1992 років за повною програмою пройшов підготовку як командир транспортного корабля «Союз-ТМ».
Під час підготовки до космічних польотів та в процесі випробувальної роботививчив космічні кораблі «Союз», «Союз-ТМ», БТКК «Буран», Орбітальну станцію «Салют», частково орбітальний комплекс «Мир» та американський багаторазовий транспортний космічний корабель (БТКК) «Space Shuttle».
Брав участь у розробці та випробуванні авіаційно-космічних систем, у їх ескізному та макетному проектуванні, а також у льотних випробуваннях систем.
Літав на більше ніж 50 типах та модифікаціях літаків різного призначення.
За час підготовки до космічних польотів пройшов підготовку з проведення наукових експериментів на борту космічних літальних апаратів у найрізноманітніших напрямках: біологія, медицина, метрологія, екологія, дослідженні природних ресурсів Землі із космосу, геології, астрономії, геоботаніки.
Відібраний до групи космонавтів Національного космічного агентства України у 1995 році.
Готуючись до польоту у космос, із квітня по жовтень 1996 року працював науковим співробітником відділу фітогормонології Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України.
Леонід Каденюк пройшов підготовку в NASA до космічного польоту на американському космічному кораблі багаторазового використання «Колумбія» місії STS-87 як “спеціаліст з корисного навантаження”. Дублером Каденюка був Ярослав Пустовий.
З 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському БТКК «Колумбія» у складі місії “STS-87”.
Раптово помер від серцевого нападу 31 січня 2018 року під час традиційної ранкової пробіжки ще до прибуття «швидкої допомоги».
Похований на Байковому цвинтарі в Києві (ділянка №42а).
За заслуги перед Українською державою у розвитку космонавтики, визначний особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва в космічній сфері 03 грудня 1999 року нагороджений відзнакою Президента України «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка».
- Перша українка у відкритому космосі.
Гайдема́рі (Гайді-Марія) Стефани́шин-Па́йпер, українка за походженням, народилася 07 лютого 1963 року у Сент-Пол (Міннесота, США). Батько родом з Львівщини.
Закінчила 1980 року середню школу Дерам-Гол (Derham Hall High School) у Сент-Полі. 1984-го закінчила Массачусетський технологічний інститут зі ступенем бакалавра за спеціальності машинобудування; 1985 отримала ступень магістра з тієї ж спеціальності. У червні того ж року вступила до Військово-морських сил США. Проходила військову службу у військово-морському флоті як офіцер-інженер.
01 травня 1996 року зарахована до групи астронавтів NASA (NASA-16) як кандидат на політ у складі місії. 1998-го закінчила підготовку та прийнята до Відділу астронавтів NASA
Політ у космос здійснила у складі місії STS-115 на космічному човнику багаторазового використання «Атлантіс» за програмою «Спейс Шатл». Це був 116-й запуск системи «Спейс Шатл» і 27-й політ човника «Атлантіс». Політ тривав 11 днів 19 годин 7 хвилин.
Завданням місії були доставка та встановлення на МКС нових сонячних батарей, заміна обладнання.
За встановлення батарей відповідала саме Стефанишин-Пайпер, яка стала восьмою жінкою астронавтом NASA та першою українкою, що здійснила вихід у відкритий космос загальною тривалістю в 12 годин 8 хвилин.
15 листопада 2008 року в складі екіпажу «Індевор», у рамках місії STS-126, американо-українська астронавтка Гайдемарі Стефанишин-Пайпер стала першою українкою, яка полетіла в космос і працювала у відкритому космосі вдруге.
Метою місії була підготовка Міжнародної космічної станції до постійної роботи на її борту екіпажу із шести осіб замість трьох, як було раніше. В програму польоту входило проведення на зовнішній поверхні станції робіт з обслуговування і дооснащення, в яких активну роль брала астронавтка.
Політ тривав 14 діб.
30 листопада шаттл «Індевор» зробив посадку на авіабазі «Едвардс» у штаті Каліфорнія.
Олександр Олійник